Маленькі кроки назустріч. Україна на початку величезного шляху до інтеграції ромської національної меншини в суспільство
Традиційно ромів в Україні та за її межами сприймають як носіїв колоритної культури, пов’язують з ними чимало стереотипів, демонструють дискримінаційне ставлення до ромів. Безумовно, історично, роми завжди суттєво відрізнялися від корінних народів тих країн, в яких вони проживали. Не лише кольором шкіри, але й традиціями, побутом, поведінкою, стилем життя. У низці європейських країн вони отримали особливий статус – транснаціональна меншина. Сьогодні міжнародні організації докладають чимало зусиль, аби залучити ромську меншину до соціальних процесів та інтегрувати в суспільство.
Соціально значущим питанням є інтеграція ромської національної меншини і в українське суспільство.
З огляду на те, що на відміну від більшості національних меншин роми не мають власної державності - це і приводить до того, що ромська національна меншина є найбільш соціально вразливою національною меншиною на всіх територіях свого проживання.
Хоч і жорстко, але доволі успішно питання інтеграції ромів у суспільство вирішувалось в Радянському Союзі, введеною в 1956 році указом Президії Верховної Ради СРСР забороною на кочовий образ життя. Це був відчутний удар по вікових традиціях ромів, що став початком насильницької асимілізації близько 90% всіх ромів СРСР. І хоча сьогодні авторитарні методи втілення радикальної політики Радянського Союзу в життя викликають неоднозначну реакцію, в той час їх результатом стало суттєве підвищення освітнього та культурного рівня ромів, покращилася медична допомога, працевлаштування ромів, поступове перетворення їх на повноцінних членів суспільства.
В Україні донедавна не було окремого напряму державної політики, спрямованого на інтеграцію ромів, а відповідно - і спеціальних програм. Таку вимогу - розробити й затвердити стратегію щодо ромів та прийняти план заходів із її реалізації поставив перед Україною Євросоюз у рамках переговорів про лібералізацію візового режиму. У результаті цього 8 квітня 2013 року Президент України Віктор Янукович підписав указ про створення Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року. Документ охоплює ключові суспільні відносини, в рамках яких потрібні консолідовані зусилля для інтеграції ромів. Як і будь-яка національна стратегія, він є, радше, декларацією про наміри і свого практичного змісту набуває у плані заходів щодо реалізації Стратегії, затвердженому Кабінетом Міністрів України 11 вересня 2013 року. План заходів передбачає роботу одразу в кількох найважливіших напрямках: соціальний захист та зайнятість, освіта, охорона здоров’я, поліпшення житлово-побутових умов, задоволення культурних та інформаційних потреб ромської меншини.
Основні проблеми ромів приблизно однакові в усіх країнах: це соціальна ізоляція від місцевого населення, низький освітній рівень, погані умови життя, тотальна бідність, жахливі житлові умови, погане здоров’я, а також відсутність представників в органах влади, побутовий расизм, відсутність захисту з боку правоохоронних органів.
В Україні роми мають ті ж проблеми. Це зокрема відсутність у більшості ромів документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, низький освітній рівень, високий рівень безробіття, незадовільний стан здоров’я, низький рівень житлово-побутових умов, наявність фактів упередженого ставлення до ромів.
І хоча законодавство України гарантує ромам такі ж права і свободи, якими володіють всі національні меншини, в реальності вийти з вікової ізоляції, навчитися жити за усталеними законами та правилами держави, інтегруватися в українське суспільство, як це давно вже зробили десятки інших національностей, що проживають в Україні, ромам надзвичайно складно.
Однією з найбільших перепон на шляху до інтеграції ромів в українське суспільство є їх хронічна бідність. Вони з покоління в покоління проживають в поганих умовах, ведуть напівголодне існування та не бачать виходу з цього замкненого кола.
Лише задоволення та вирішення на владному рівні базових і матеріальних потреб ромської меншини: забезпечення харчуванням, нормальним житлом та доступом до повноцінної медичної допомоги сприятиме соціалізації ромських сімей, стане поштовхом до виникнення в них нових «фізіологічних» потреб: бажання вчитися та розвиватися, адже головним «помічником» держави на шляху до інтеграції ромів в суспільство є освіта. Освіта ромських дітей – єдиний шлях до повноцінної соціальної інтеграції, реальний крок назустріч людям, які прагнуть вирватися із замкненого кола ізоляції. І лише принципова позиція держави в цьому питанні може змінити ситуацію на краще.
В рамках реалізації загальнодержавної стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини у Святошинському районі столиці робляться перші кроки спрямовані на об’єднання спільних зусиль влади і громади щодо вирішення комплексу питань життєдіяльності ромської спільноти.
Адже змінити ситуацію в ромському суспільстві можна тільки рухаючись паралельно. Саме тому координація зусиль в усіх сферах починаючи від сфери зайнятості і закінчуючи сферами освіти і медицини дозволять здвинути справу з критичної точки.
Головне в цій справі не випустити з поля зору питання, чи хочуть самі роми свідомо інтегруватися в суспільство і жити за його законами, оскільки роми, окрім прав мають ще й обов’язки, які так чи інакше, зобов’язані виконувати всі без винятку громадяни України. Сьогодні держава вже зробила крок назустріч – тепер черга за ромами… Можливо саме так зникнуть головні перепони на шляху до впорядкованого і цивілізованого життя.
Джерело: відділ з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Святошинської РДА.