Малярія – це небезпечно

Малярія – трансмісивна антропонозна інфекція, яка проходить з нападами лихоманки, анемією, збільшенням печінки та селезінки.

Сприйнятливість людини до малярійної інвазії загальна. Постінвазійний імунітет носить видоспецифічний характер, нестійкий і нетривалий.

Збудниками малярії є 4 види паразитів (плазмодіїв), які проходять два цикли розвитку: безстатеве розмноження – шляхом поділу в організмі людини та статеве розмноження – в організмі комара.

Швидкість статевого циклу розвитку малярійного паразита в організмі комара залежить від температури навколишнього середовища. При температурі 25°С розвиток закінчується у різних видів плазмодія від 10 днів до 16 днів. Найкоротший термін розвитку його при +/-  29-30°С складає 6,5 діб. Розвиток паразита в комарі припиняється при температурах нижче 16°С та вище 37°С.

Основний механізм передачі малярії – трансмісивний. Збудник потрапляє в організм людини при укусі зараженої самки малярійного комара. Інокуляція плазмодія може мати місце при переливанні крові, взятої від носіїв збудника. Можлива вертикальна передача від хворої матері до плоду.

Інкубаційний період при різних видах збудника може становити від 10 днів до 1 року.

У загальних рисах малярія проходить у вигляді гострих нападів лихоманки (до 40-41°С), що супроводжуються м’язовим та головним болем, ознобом, періодичним жаром, профузним потом. При прогресуванні хвороби відмічається збільшення печінки та селезінки, анемія, лейкопенія. Частота нападів через кілька днів стає характерним для відповідної форми малярії (щоденно, через день або 2 дні). Зволікання з лікуванням може призвести до розвитку церебральних і септичних форм, тропічної коматозної малярії з летальністю до 40%, а також гемоглобінурійної лихоманки з високою летальністю.

Лабораторна діагностика малярії спрямована на виявлення паразита в крові хворої людини.

Раннє звернення до лікаря та призначення лікування дають швидкий ефект, але зволікання призводять до тяжких наслідків та летальності.

Проведення національних та міжнародних програм боротьби призводить до зниження на земній кулі захворюваності на малярію. У Європі (в т.ч. Україні) та Північній Америці вона практично ліквідована, реєструються завізні випадки. В Африці найбільш інтенсивні осередки мають місце в тропічних та субтропічних регіонах. Ендемічними територіями залишаються країни Південно-Східної Азії та Південної Америки.

Значно збільшується ризик зараження людей при відвідуванні ендемічних країн. Серед цих контингентів щорічно реєструються летальні випадки через нехтуваннями засобами особистої профілактики, пізнє звернення за медичною допомогою та помилки в діагностиці малярії.

Для України, як країни вільної від місцевої малярії, важливо попередити поновлення передачі від завізних джерел інфекції та розповсюдження малярії, появі яких сприяють переміщення населення, пов’язані з військовими діями.

Громадяни країни при відвідуванні ендемічних з малярії територій повинні виконувати заходи особистого захисту від зараження нею, а саме:

- запобігання нанесення укусів комарами шляхом механічного захисту (сітки на вікнах, накомарники або пологи з марлі), застосування репелентів або зоопрофілактики (розміщення тонкошерстої худоби поміж населеним пунктом та анофелогенною площею);

- проведення особової хіміопрофілактики малярії підчас перебування на ендемічній території продовж сезону передачі малярії та 3-4 тижні після його закінчення.

Крім того, рекомендована інсектицидна обробка транспортних засобів, які прибувають з неблагополучних по малярії місць.

Таким чином, тільки комплексний підхід дозволяє долати малярію.

Джерело: Голосіївський МВ ДУ «Київський міський ЦКПХ МОЗ України».