Мітинг-реквієм до 34 річниці смерті Василя Стуса
4 вересня 2019 року у сквері імені Василя Стуса учні спеціалізованої школи № 200 імені Василя Стуса провели мітинг-реквієм до дня річниці смерті поета і патріота.
4 вересня 2019 року виповнилося 34 роки з дня смерті Василя Стуса.
Дата 4 вересня знакова в житті поета. Адже саме в цей день більш ніж півсторіччя тому, під час прем’єрного показу картини Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» Василь Стус виступив із переліком прізвищ політв’язнів комуністичного режиму. Цей виступ кардинально змінив усе подальше життя поета. Після виступу в кінотеатрі Василя виключили з аспірантури, почали чинити прихований опір видавництву його поетичних збірок тощо. 12 січня 1972 року поета вперше заарештували, а потім і засудили до п’яти років ув’язнення та трьох років заслання. Поет відбував покарання в таборах Мордовії та Магаданській області.
Вдруге Василь Стус був заарештований 14 травня 1980 року під час «олімпійського набору» до Москви і Києва – суспільство «очищали» від небажаних елементів, у тому числі і від решти дисидентів, які гуртувалися в Гельсінкських групах.
«Психологічно я розумів, що тюремна брама вже відкрилася для мене, що днями вона зачиниться за мною – і зачиниться надовго. Але що я мав робити? За кордон українців не випускають, та й не дуже кортіло – за той кордон: бо хто ж тут, на Великій Україні, стане горлом обурення і протесту? Це вже доля, а долі не обирають. Отож її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.
…Але голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину». (В. Стус, з «Таборового зошита»).
З листопада 1980 року поет відбував покарання в таборі особливого режиму ВС-389/36 с. Кучино Чусовського району Пермської області, куди його доставили зі стандартним вироком – 10 років таборів особливого режиму, 5 років заслання та з «почесним титулом» «особливо небезпечний рецидивіст». Тут його пильнували особливо ретельно.
4 вересня 1985 року він не відгукнувся з камери до побратимів-ув’язнених. Серцевий напад чи удар нарами по голові? Відповідь про загибель Василя Стуса знають лише виконавці. Деякі з них невипадково скоро померли. Знають замовники, і деякі з них досі живі. Але вони у злочині не зізнаються. Поховали Стуса в безіменній могилі на табірному цвинтарі. Чотири роки потому, 19 листопада 1989 pоку, прах поета-дисидента був перевезений до Києва і перепохований на Байковому цвинтарі.
Під час мітингу учні прочитали вірші поета, згадали знакові для нього події.
І, як завжди, для справжнього сина України прозвучали слова:
«Слава Україні!»
Джерело: ЗЗСО № 200.