Національний геній Іван Миколайчук
34 ролі в кіно, 9 сценаріїв та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.
Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий.
В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців. Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав посмертно.
Народився в с. Чортория Чернівецької області. У 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, в 1961 р. — театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, у 1965 р. — кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. В кіно дебютував ще студентом, в курсовій режисерській роботі Леоніда Осики «Двоє».
Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків» принесли Миколайчукові загальне визнання. Кінострічка «Тіні забутих предків» здобула багато радянських та зарубіжних призів та нагород, й була визнана однією з двадцяти найкращих картин світу.
З фільму «Білий птах з чорною ознакою» (1971) починається нова сторінка у творчості Миколайчука-актора. Він стає ще й сценаристом. У фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота» Іван Миколайчук не тільки виконавець колоритної ролі козака Василя, а й фактичний співрежисер. Він працював над музичним оформленням фільму. Тріо «Золоті ключі» (Ніна Матвієнко, Марічка Миколайчук, Валентина Ковалевська) супроводжувало піснями кінострічку «Пропала грамота».
У 1979-му Іван Миколайчук зняв свій фільм «Вавілон ХХ». Яскравий, наповнений фантастичними і водночас реальними образами, фільм увібрав в себе все найкраще, що міг дати Іван Миколайчук - сценарист, режисер, актор. Останньою, незакінченою роботою Івана Миколайчука стали «Небилиці про Івана». У житті цього видатного актора, режисера та сценариста було все, аби стати легендою не лише національного, але й світового кінематографу.
Джерело: Український інститут національної пам’яті