Обережно – ртуть!
Ртуть - метал сріблясто-білого кольору, а у звичайних умовах легко рухома рідина, що при ударі поділяється на дрібні кульки. Ртуть у 13,5 разів важча за воду. Температура плавлення ртуті - 38,830С. З підвищенням температури випаровування ртуті збільшується. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні.
З попаданням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя.
Допустима концентрація парів ртуті для житлових, дошкільних, учбових, робочих приміщень встановлена 0.0003 мг/м³. В повітрі виробничих приміщень – 0.0017 мг/м³. При концентрації парів ртуті в повітрі більше 0.2 мг/м³, розвивається гостре отруєння організму.
Симптоми гострого отруєння ртуттю проявляються через 8-24 години: починається загальна слабкість, головна біль та підвищується температура; згодом - болі в животі, розлад шлунку, хворіють ясна.
Хронічне отруєння ртуттю є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам'яті і головна біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабкість, сонливість; з'являються - головна біль, апатія й емоційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а у важких випадках - ноги і все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а її довгий вплив викликає навіть божевілля.
Потрібно пам’ятати, що отруює не сама ртуть, а її пари. На відміну від інших рідин, випаровується вона навіть на невеличкому морозі. Отрута накопичується практично в усьому - в шпалерах, штукатурці, фарбі, у бетонних плитах, у швах цегельної кладки. І відбувається цей процес дуже швидко.
Якщо ви розбили градусник, не втрачайте ні хвилини. Відчиніть усі вікна, виведіть з кімнати дітей і, захистивши органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою, негайно починайте збирати ртуть.
• Збирайте спринцівкою великі кульки і відразу скидайте їх у скляну банку з щільною кришкою, а більш дрібні кульки збирайте щіточкою на папір і теж скидайте їх туди ж. Пилосос можна використовувати тільки із спеціальним пристроєм. Без нього металічна ртуть розбивається в середині пилососа до ще менших розмірів, випаровується та відбувається її викид через фільтр пилососа з наступним забрудненням житлового приміщення, меблів та інших предметів домашнього вжитку. Крім цього, пилосос потім доведеться викинути.
• З щілин витягайте дрібні крапельки ртуті амальгамованою мідною пластинкою або листочками станіолі - вона до них немов прилипає. Якщо ви вважаєте, що якісь крапельки усе ж залишилися, щілини треба засипати дрібним сірчаним порошком або алюмінієвим пилом.
• Якщо ви наступили на ртуть, підошви не тільки очистіть, але й промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки. Не намагайтеся “відмити” милом або залити будь-якою рідиною цю отруту - пари усуваються лише хімічним шляхом. Боротьба з парами ртуті складна. Хіміки називають цей процес – демеркуризацією.
Порядок проведення демеркуризації
• Для проведення демеркуризації, з метою недопущення додаткових неприємностей, викликайте відповідних фахівців.
• Для скорочення термінів і обсягів демеркуризації, попередження розносу ртуті і недопущення забруднення інших приміщень, зберіть наявні кульки рідкої ртуті на лист паперу та перенесіть їх в посуд з водою, попередньо розчинивши в ній трохи перманганату калію (марганцівки) – приблизно 2 грами перманганату калію на 1 літр води. Так можна зібрати лише великі кульки. Для вилучення малих кульок, а також тих, що потрапили в щілини підлоги та обробки складної поверхні – необхідне використання спеціальних пристроїв.
Після закінчення збирання кульок ртуті, забруднені місця миються мильно-содовим розчином (400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (марганцівки) – 20 грамів на 10 літрів води. Обробка місць, які не були безпосередньо забруднені, не обов`язкова. Фахівці, при необхідності і наявності засобів обробки, проводять її й іншими розчинами.
• Після обробки всі приміщення зачиняються так, щоб не було сполучення між ними і провітрюються протягом 3 діб, потім зачиняються всі вікна, двері і протягом 3 діб приміщення тримають зачиненими. Витримавши цей термін, у всіх приміщеннях проводяться заміри на наявність парів ртуті в повітрі. При перевищенні граничнодопустимої концентрації необхідна повторна обробка поверхонь, після чого знову проводиться витримування зачинених приміщень протягом 3 діб з наступними замірами концентрації парів ртуті в повітрі.
• Для скорочення термінів демеркуризації, протягом проведення усіх робіт в приміщеннях, необхідно утримувати температуру не нижче 18-20°С.
У такій послідовності проводяться роботи ще 3-5 разів, в залежності від матеріалу підлоги та стін. По закінченні цього циклу обробки приміщення провітрюються протягом місяця при температурі не нижче 18°С, 3 дні витримуються зачиненими, після чого робітники санепідемстанції заміряють концентрації парів ртуті.
Якщо концентрація парів ртуті не перевищує граничнодопустимі рівні, демеркуризація вважається закінченою, на підставі чого відповідна комісія складає акт, в якому дається дозвіл на використання приміщень.
У разі неможливості проведення хіміко-механічної демеркуризації, рішенням комісії проводиться механічна демеркуризація із заміною матеріалу підлоги та стін, випалюванням ртуті в найбільш забруднених місцях або виконання капітального ремонту приміщень будівлі.
Пам’ятайте, якщо ртуті було більше, ніж один градусник, якщо ви раптом десь (скажімо у під'їзді) побачили її гарні кульки, потрібно негайно викликати фахівців.
При виявленні ртуті у приміщенні, необхідно заборонити знаходження людей в ньому, максимально ізолювати від інших приміщень, забезпечити постійне провітрювання.
Джерело: відділ з питань надзвичайних ситуацій