Обстеження щитовидної залози

Обстеження щитовидної залози може бути призначено лікарем, або періодично пацієнт може проходити його самостійно.

Що може бути приводом звернути увагу на щитовидну залозу?

• Прискорений пульс, перебої в роботі серця, почуття завмирання або перевороту серця;
• Панічні атаки;
• Пітливість у спокої і при нормальній температурі повітря;
• Збільшення обсягу шиї, поява опуклості попереду шиї;
• Різке схуднення при збереженні/посиленні апетиту;
• Швидке настання втоми, фізичне й емоційне виснаження;
• Різкий набір ваги, апатія, постійна втома;
• Втрата волосся і сухість шкіри, втрата апетиту;
• Погана успішність у школі і набір ваги у дитини;

Методами обстеження щитовидної залози є:

• Огляд у ендокринолога. При виявленні будь-яких відхилень від норми, ендокринолог призначає подальше обстеження апаратними і лабораторними методами;
• Ультразвукове дослідження щитовидної залози. Це досить інформативний метод, але з його допомогою не можна достовірно ідентифікувати природу утворень, що можуть бути при різних патологіях залози. Тому часто після УЗД або в комплексі з ним призначають пункцію для визначення гістологічних змін. Таким чином можна виключити рак, відрізнити доброякісне утворення від злоякісного;
• Для визначення аномалій у будові залози, вивчення активності і природи вузлів у щитовидній залозі використовується метод сцинтиграфії, а також метод кольорового допплерівського картування, при якому вивчається кровотік у середині органу;
• Аналіз на гормони щитовидної залози призначають як самостійне дослідження, або в комплексі, для уточнення діагнозу. При підготовці до дослідження на гормони напередодні забору крові у пацієнтів необхідно виключити фізичне навантаження та куріння. Взяття крові проводиться натщесерце.

Основне завдання щитовидної залози – управляти швидкістю метаболізму (обміну речовин). Незважаючи на свої невеликі розміри (вага залози складає близько 25 грамів), щитовидна залоза підпорядкувала собі практично всі процеси в організмі. Гормони щитовидної залози впливають на наші розумові здібності, сон і апетит, фізичну активність, масу тіла, міцність кісток скелета, роботу серця та інших внутрішніх органів.

Чималу роль відводять сучасні вчені щитовидній залозі в управлінні роботою імунітету і навіть у розвитку механізмів старіння.

Вчені встановили, що в 50-60% випадках патологія щитовидної залози є спадковим захворюванням. Однак частіше успадковується схильність до хвороби, а не сама хвороба. Під дією шкідливих факторів середовища ця хвороба може дати про себе знати, а може не виявитися.

Що ж впливає на роботу щитовидної залози?

На першому місці серед факторів, що впливають на роботу щитовидної залози – недостатнє надходження в організм йоду, необхідного для вироблення гормонів трийодтироніну (Т3), тироксину (Т4). Проте шкоди може завдати і надлишок йоду, що надходить з їжею та медикаментами.

Чимала роль відводиться надлишковому перебуванню на сонці і впливу радіації.

Іноді причинами хвороби щитовидної залози стають аутоімунні процеси, коли в результаті неправильної роботи імунітету виробляються антитіла до клітин щитовидної залози, що призводить до пошкодження.

Свій внесок вносять інфекції – як вірусні, так і бактеріальні. Іноді проблеми з щитовидною залозою бувають вродженими, пов’язаними з ферментною патологією або неправильним розвитком органу. На жаль, не оминула залозу і проблема новоутворень: доброякісних і злоякісних.

Велике значення в діагностиці хвороб щитовидної залози має визначення тиреотропного гормону (ТТГ). Коливання рівня ТТГ за межами норми вже говорить про патології, навіть при збереженні нормальних рівнів Т3 і Т4 – такий стан називається субклінічним, і, незважаючи на можливу відсутність явних симптомів, вимагає корекції.

Для виявлення причин захворювання щитовидної залози визначають рівень антитіл до різних компонентів клітин щитовидної залози: антитіла до тиреопероксидази (АТПО) і до тиреоглобуліну (АТГ). Антитіла необхідно перевіряти у всіх випадках підозри на аутоімунні хвороби щитовидної залози.

У випадку недостатньої функції залози (гіпотиреозу) призначають тривалу замісну гормональну терапію. При тиреоксидозі, навпаки, застосовуються препарати, що пригнічують функцію щитовидної залози. Крім консервативної терапії нерідко вдаються до оперативного лікування: видалення вузла або частини щитовидної залози.

Слід пам’ятати, що результати, отримані при використанні будь-якого діагностичного методу, можна інтерпретувати лише в поєднанні з клінічною картиною захворювання, а також даними інших методів діагностики.

Джерело: Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району м.Києва.