«Очима болю і вустами гніву»: в підліткових клубах ЦСПК «Щасливе дитинство» відбулися години скорботи до 80-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні (фото)
Тихо, як свіча,догорів народ,
Бо не мав меча на чужих заброд.
Бо Господь йому скинув з неба плуг,
На ганьбу й сраму дав покірний дух.
О, народе, встань, сам собі порадь,
Бо з чужих старань будеш помирать.
Буде знов душа йти на смертну креш,
Доки з лемеша зброї не скуєш.
Оберни сто суш, в золоті хліба.
Вийми з наших душ страх і плач раба.
Господи, прийди в нашу не проглядь,
Дзвони розбуди, що в землі лежать!
Сколихнулась Україна від скорботи і жалю…
22-23 листопада в ЦСПК «Щасливе дитинство» управління у справах сім'ї, молоді та спорту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації відбулись години скорботи по вшануванню пам’яті жертв Голодоморів в Україні. Вихованці підліткових клубів долучились до загальнонаціональної хвилини мовчання та загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті».
Голодомор 1932-1933 рр. - одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи українців. 28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу.
Всього жертвами голоду за неповними даними стало від 7 до 10 млн. чоловік, з них 3 мільйони - діти.
Геніальний поет-гуманіст Шевченко правдиво розкривав усю трагічність людського життя за кріпацтва. Проте ці рядки виявилися пророчими для іншого часу. Пухли старі і малі, вимирали роди й села. Смерть чигала по шляхах, на полі, в хатах.
Голодомор у 1932-1933 роках став кінцевим етапом нищення волелюбних стремлінь українського народу. Голодомор-геноцид здійснювався за допомогою тотального державного терору. Основними складовими цього терору були:
- насильне вилучення всіх продуктів;
- блокада голодуючих мешканців окремих територій та всієї України.
Спершу проводилось насильницьке вилучення всіх продовольчих припасів, і вже з осені 1931 року відчувався голод. В липні 1932 року влада ухвалює завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель: умови для того, щоб вилучити усі запаси зерна. До того ж влада застосовувала додаткові каральні важелі за нібито невиконання плану.
7 серпня 1932 р. прийнято Постанову «Про охорону соціалістичної власності», яка отримала назву «Закону про п’ять колосків». За цією постановою засуджували навіть дітей, які підбирали колоски пшениці на вже зібраних полях. На тих полях, які, можливо, ще вчора належали їхнім батькам.
Восени 1932 року в Україну направляють спеціальну комісію на чолі з В’ячеславом Молотовим, тодішнім головою союзного уряду, для посилення хлібозаготівель. Під тиском цієї комісії в листопаді 1932 року запроваджуються натуральні штрафи. Якщо селянин чи колгосп не виконав план здачі зерна, у нього забирали все: від усіх запасів картоплі чи зерна до корови чи навіть хати.
Наприкінці грудня 1932 р. із колгоспів примусово вивезено все зерно, в тому числі і т.зв. насіннєві фонди. Люди зрозуміли, що навіть тим, хто переживе голодну зиму, сіяти навесні не буде чим.
Для посилення тиску влада вдається до блокади голодуючих мешканців України та Кубані (населеній переважно українцями). 6 грудня 1932 року голова РНК УРСР В. Чубар підписав постанову «Про занесення на чорну дошку сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі». До таких сіл припинили будь-яке постачання продовольства, а з колгоспів вивезли все наявне зерно. Система голодних гето – система «чорних дощок» спіткала господарства 85 районів України. Дотепер думали, що гето придумав Гітлер. Ні. Раніше за нього це зробив Сталін. Занесення на «чорну дошку» колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення будь-яких товарів та інші жорстокі репресії.
Сумним підсумком Голодомору стало те, що у вересні 1933 року за шкільні парти не сіло близько двох третин учнів. Всього ж жертвами Голодомору стало до чверті тогочасного населення радянської України.
Вічна пам'ять мученикам!
