«Пам'ять не згасне…»: 05 листопада, з нагоди 70-ї річниці визволення міста Києва від фашистських загарбників у Святошині поклали квіти до пам’ятників Невідомому Солдату, героям-партизанам та воїнам-автомобілістам (фото)
Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця, в вирій журавлі летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Священним вічним сном в могилах сплять.
Напередодні знаменної дати – 70-ї річниці визволення міста Києва від фашистських загарбників, у Святошинському районі столиці відбуваються урочистості за участю ветеранів Великої Вітчизняної війни, школярів, студентів та представників районної в місті Києві державної адміністрації.
05 листопада 2013 року, члени Організації ветеранів Святошинського району, Святошинської районної організації інвалідів війни і Збройних сил та Святошинського районного осередку колишніх партизанів і підпільників разом із представниками районної влади вшанували пам'ять полеглих побратимів урочистим покладанням квітів.Ранком, ветерани-святошинці разом з головою Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Юрієм Івановичем Бондарем, заступником голови Святошинської райдержадміністрації Наталією Сергіївною Пазенко та начальником відділу з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Іриною Олексіївною Романенко поклали квіти до пам’ятника Невідомому Солдату, що на вулиці Уборевича. Біля пам’ятника Невідомому Солдату присутні вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання. На гранітному постаменті увічнений напис: «Тут покоїться прах двадцяти п’яти воїнів – визволителів міста Києва, які загинули в 1943 році під час бомбардування позицій фашистськими військами».
Опісля, ветерани прибули до Скверу партизанської слави, що на перетині вулиць Симиренка і Григоровича-Барського, в якому до Пам’ятного знаку «Слава героям-партизанам України» також були покладені квіти.
Саме тут, в Сквері партизанської слави, відбувся мітинг присвячений 70-ій річниці визволення міста Києва від фашистських загарбників.
В своїй вітальній промові Юрій Іванович Бондар сказав: «На передодні цієї знаменної дати тут зібралися видатні люди щоб вшанувати пам’ять полеглих за нашу свободу, мирне небо та славу живим, тим хто боронив нашу землю, хто відбудовував державу, хто на сьогоднішній день іде разом з нами по життю. І мені дуже приємно, що завжди, в такі знаменні дні, поряд з нашими сивочолими ветеранами стоять діти, підростаюче покоління, яке може долучитися до сторінок історії безпосередньо спілкуючись з ветеранами».
Сьогодні разом з ветеранами покласти квіти прийшли педагоги та учні школи № 254, які опікуються цим пам’ятником. Вшанувати пам’ять про героїчний подвиг наших солдат, завітали разом з директором Брюховецькою Наталією Василівною педагоги та учні, які разом з ветеранами поклали квіти до пам’ятного знаку.
Учні подарували ветеранам свої вірші та пісні, слова яких довели присутнім – героїчні подвиги радянських солдат у пам’яті народу житимуть вічно.
Від імені ветеранів війни присутніх привітав голова організації інвалідів і Збройних сил Святошинського району Петро Митрофанович Ярош. Звертаючись до школярів, він закликав їх завжди пам’ятати про подвиг своїх дідів та прадідів.
У Сквері партизанської слави захисників Вітчизни привітав і голова осередку колишніх партизанів та підпільників Святошинського району в Києві Євген Петрович Олещук: «Шановні побратими, Ви пройшли через пекло війни з фашизмом, до кінця виконували свій обов’язок перед Батьківщиною. Ваш величезний життєвий і професійний досвід, працелюбність та відповідальність залишаться безцінним прикладом для підростаючих поколінь».
Хвилиною мовчання присутні ветерани, представники районної влади, школярі та педагоги вшанували пам’ять про визволителів і оборонців міста Києва, про їх героїчний подвиг, який навіки залишиться в пам’яті прийдешніх поколінь.
Далі делегація ветеранів рушила на вулицю Симиренка – до пам’ятника загиблим воїнам-автомобілістам Радянської армії. Ветерани, очільник району Юрій Бондар, помічник депутата Київської міської ради Віктора Тищенка Оксана Яновська, заступник голови Наталія Пазенко та мешканці Святошинського району хвилиною мовчання вшанували воїнів-автомобілістів, що пали в жорстких боях 1943 року. Біля пам’ятника, усі присутні мали змогу висловити свої щирі слова вдячності тим, хто в часи війни віддав найдорожче, що мав – власне життя.
Під час ритуалу покладання квітів, біля пам’ятних знаків вахту пам’яті несли кращі учні загальноосвітніх навчальних закладів району – лідери учнівського самоврядування та вихованці Центру військово-патріотичного та спортивного виховання молоді «Десантник».
Шанування ветеранів Великої Вітчизняної війни, надання їм належної соціальної підтримки є одним із завдань визначених ініціативами Президента України Віктора Януковича.
Минають роки, відлітають у вічність, все далі відходять грізні часи Великої Вітчизняної війни, але пам’ять людська не згасне про тих, хто приніс на вівтар Великої Перемоги своє життя.
У сумній статистиці втрат Україна займає перше місце серед всіх країн – учасниць війни. Згідно з офіційними даними, в часи окупації в Україні загинуло 5,5 млн. чоловік. Для порівняння, втрати Білорусі становили 2 млн., Росії – 1,8 млн. Якщо додати українські втрати на фронтах – 2,5 млн. чоловік, то загальна кількість загиблих українців становитиме 7-9 мільйонів.
Війна не лише відібрала мільйони молодих життів, а ще й перетворила на руїни практично всю Україну. За час війни було зруйновано 700 міст, більше 28 тисяч сіл. Жодна європейська країна не постраждала у цій війні більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, промисловості, сільському господарству і, звичайно людям.
Велика Вітчизняна війна стала свідченням жертовності і героїзму українського народу. Наша країна була найбільшою ареною бойових дій, багато з яких назавжди увійшли в історію.
Зокрема, це – оборона Києва, яка тривала 2,5 місяці і коштувала нашій армії 700 тисяч вояків; штурм східного оборонного валу вздовж Дніпра; взяття Києва, коли радянським військам довелося форсувати Дніпро вплав на чому доведеться; Корсунь-Шевченківська операція, під час якої оточено, знищено і взято в полон 100 тисяч німців, і яка отримала в істориків назву «другий Сталінград» та інші.
Статистика свідчить, що під час наступальних операцій щоденно гинуло від 2,5 до 9 тисяч українських воїнів. Проте наш народ залишився незламним у титанічній битві, рівної якій не знала історія. Він боровся за свободу і переміг. Серед тисяч солдатських автографів на стінах Рейхстагу чимало українських імен.
Джерело: відділ з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Святошинської РДА.