Перше березня – Всесвітній день імунітету

Ми живемо у світі, наповненому великою кількістю інфекційних агентів, які мають різні розміри, форму, будову та руйнівну здатність. Вони були б раді використовувати нас для розмноження своїх «паразитичних генів», якби ми в свою чергу не виробили захисних механізмів. Дія цих захисних механізмів, що забезпечують виникнення імунітету проти інфекцій (від лат. immunitas – вільний від чогось), складає основу імунології.

Якщо мікроби потрапляють в організм людини, то в дію вступають два способи захисту – руйнування розчинними хімічними факторами та фагоцитоз («поїдання» клітинами).

Еволюційним предкам людини необхідно було виробити механізми, які б служили для захисту від кожного конкретного мікроорганізму, скільки б їх не було. Вони повинні були мати величезне число специфічних засобів імунного захисту.

Таким чином, імунітет охороняє генетичну індивідуальність протягом життя даної особини.

Існує природжений (конституціональний) імунітет – різновид функції забезпечення генетичного гомеостазу (сталості) завдяки видової несприятливості до чужорідного антигену (приклад: вроджений імунітет людини до чуми рогатої худоби).

Напруженість видового імунітету висока і залишається такою на все життя.

На відміну від природженого імунітету набутий імунітет розвивається протягом індивідуального життя людини у відповідь на проникнення антигену в організм та виражається в утворенні специфічних імуноглобулінів-антитіл (гуморальний імунітет) або специфічно реагуючих лімфоцитів (Т-лімфоцитів), які не утворюють антитіла (клітинний імунітет).

 Набутий імунітет може бути індукованим збудниками інфекційних хвороб або продуктами їхньої життєдіяльності і, таким чином, є результатом інфекційного процесу.

Проте набутий імунітет до одного виду мікроорганізмів не забезпечує захист від іншого виду, тобто він є специфічним.

Різновидом набутого імунітету є штучний імунітет, при якому специфічний імунологічний захист виникає в результаті медичних втручань.

Розрізняють активний штучний імунітет, який утворюється в результаті вакцинації (вакцинами, анатоксинами), та пасивний , при якому імунітет створюється в результаті введення специфічних антитіл (імуноглобулінів).

Поствакцинальний імунітет може тривати від декількох тижнів або місяців до декількох років.

Пасивний імунітет триває до виведення з організму антитіл (біля 3-4 тижнів).

Людство з давніх часів намагалось знайти спосіб захисту від інфекційних хвороб (натуральна віспа, дифтерія, поліомієліт), які несли лихо, не мали ефективного лікування, викликали страх під час виникнення епідемії.

Головним поворотним пунктом у боротьбі з цими хворобами стала вакцинація, тобто створення активного штучного імунітету до найбільш загрозливих інфекційних хвороб.

ХХ століття стало вирішальним у розвитку самостійного крупного науково-практичного направлення – імунологічної служби.

Створюючи за допомогою вакцин стан напруженого імунітету, в одних випадках удається зупинити епідемічний процес , який розпочався, в інших – не допустити його виникнення. У останньому випадку передбачається створення масової несприйнятливості населення (популяційного імунітету) шляхом профілактичної імунізації.

За допомогою окремих ефективних вакцин проти інфекційних хвороб з повітряно-краплинним механізмом передачі збудників може бути здійснено не тільки зниження захворюваності (туберкульоз, дифтерія, кашлюк), але навіть ліквідацію даної нозологічної  одиниці (кір, краснуха, епідемічний паротит). Доказом цього була ліквідація в світі натуральної віспи у 1980 році.

Позитивна роль популяційного імунітету позначається не тільки в тому, що люди, які мають штучний імунітет, мають шанс не захворіти, але також і в тому, що при високому ступені популяційного імунітету зменшується ризик зараження.

Специфічна профілактика реалізується у вигляді планових щеплень, які здійснюються проти низки повітряно-краплинних інфекцій (дифтерія, кашлюк, Hib-інфекція, кір, епідпаротит, краснуха, туберкульоз), правця, поліомієліту, вірусного гепатиту В.

До календаря профілактичних щеплень в Україні включено чотири розділи:

- щеплення за віком;

- щеплення за станом здоров’я;

- щеплення, які проводяться на ендемічних та ензоотичних територіях та за епідемічними показами;

- рекомендовані щеплення.

Профілактичні щеплення здійснюються в кабінетах щеплень при закладах охорони здоров’я (ЗОЗ), при медичних кабінетах дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах, навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, медичних пунктах підприємств.

Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами.

Профілактичні щеплення проводяться медичними працівниками, які володіють правилами організації і техніки проведення щеплень.

Профілактичні щеплення повинні проводитись при дотриманні санітарно-протиепідемічних правил і норм.

Щеплення проводяться тільки здоровим особам після медичного огляду.

Ураховуючи, що інфекційні хвороби у більшості випадків мають тяжкий перебіг, супроводжуються ускладненнями і можуть призводити до смерті (дифтерія – до 10% випадків, кір – 14%, кашлюк – 1%, поліомієліт – 10-20% - у нещеплених), створення активного штучного імунітету у людей (особливо дітей) є прерогативою сьогодення.

Крім того, перебування України у стані війни, призводить до масштабних міграційних процесів населення, що сприяє заносу та розповсюдженню інфекційних хвороб, в т.ч. до міста Києва, створює перепони в проведенні профілактичних щеплень населенню, залишаючи його незахищеним від цих захворювань.

У разі появи ознак інфекційного захворювання (підвищення tº тіла, поява висипу, слабкість, головний біль, кашель тощо) необхідно терміново звернутись до лікаря для своєчасного і якісного лікування та запобігання ускладнень, а також для попередження розповсюдження хвороби.

Джерело: Голосіївський МВ ДУ «Київський міський ЦКПХ МОЗ України».