Порядок надання додаткових відпусток
Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпустками, регулюються Конституцією України, КЗпП України, Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Усі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи мають право на основні та додаткові відпустки.
Право працівника на щорічну основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
Відпустки можуть бути як основні щорічні так і додаткові:
- щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
- щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;
- додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;
- творчі відпустки;
- додаткові відпустки працівникам, які мають дітей;
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці передбачені статтею 7 Закону України «Про відпустки» з тривалістю до 35-ти календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, що затверджується Кабінетом Міністрів України (Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290).
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я. Така відпустка тривалістю до 35-ти календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290).
Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням передбачені розділом III Закону України «Про відпустки». Працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання перевідних іспитів в основній та старшій школах (від 4-ох до 6-ти календарних днів); на період випускних іспитів (в основній школі – 10 календарних днів; в старшій школі – 23 календарних дні).
У статтях 13-15 Закону України «Про відпустки» встановлено, що працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки.
Слід зазначити, що на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.
Творчі відпустки надаються працівникам підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо (пункт 1 Умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.1998 № 45).
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей надаються відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про відпустки». Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17-ти календарних днів.
Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством у статті 29 Закону України «Про відпустки» закріплено, що спори, які виникають щодо надання відпусток, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про працю.
Тривалість додаткових відпусток окремих категорій працівників встановлена відповідними Законами України.
Наприклад, Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1-ої та 2-ої категорії потерпілих внаслідок катастрофи передбачено надання додаткової відпустки тривалістю 16 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 24 Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні відпусток.
Джерело: управління праці та соціального захисту населення Святошинського району.