Профілактика сказу

Захворювання відоме з античних часів і в наш час залишається актуальною проблемою для людства.

Сказ широко розповсюджений по усьому світу. До нього сприйнятливі усі теплокровні тварини і люди.

Будь-яка тварина (дика, домашня), включаючи птахів, будучи покусана хворою на сказ твариною, може захворіти на цю інфекційну хворобу.

Збудник хвороби – вірус сказу – знаходиться в мозковій тканині та слині хворої тварини.

Люди заражаються тільки при контакті з хворою твариною. Інфекція передається при укусі чи ослиненні хворою або в останні 10 днів інкубації твариною.

Можлива передача сказу через предмети, коли слина хворої тварини, що була на них, потрапляє у свіжі садна на шкірі людини.

Інкубаційний період для людини складає від 7 днів до 1 року, найчастіше він буває 77-90 днів. Тривалість його залежить від локалізації і тяжкості укусу, виду тварини, яка вкусила.

Захворювання розпочинається з передвісників (1-7 днів), коли починається оніміння, зуд, поколювання в місці укусу, збудженість, страх, симптоми ГРВІ з підвищенням температури тіла до 38-40°С.

Період збудження настає раптово з нападу гідрофобії, задухи. Виникає акрофобія – посилення нападів від різьких звуків світла. Наростає збудження. Сухість у роті змінюється слиновиділенням.

Остання стадія хвороби – паралітична.

Смертність при захворюванні на сказ складає 100%.

Отже, треба запобігати розвитку хвороби призначенням антирабічних препаратів у перші дні після нападу тварин.

Резервуаром вірусу в природі є дикі тварини (лисиці, вовки) – 38,83%.

Серед тварин наближених до людини головним джерелом сказу стають собаки (26,73%), коти (24,48%), сільськогосподарські тварини (6,46%).

За даними ВООЗ і МЕБ, сказ входить в першу п’ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдають найбільших соціальних і економічних збитків.

На сьогодні сказ зареєстровано в 113 країнах світу, де щорічно до 15 млн. людей зазнають різних ушкоджень і одержують направлення на лікування за підозрою в інфікуванні сказом, і лише 4,4 млн. отримують лікування. За відсутності вчасного лікування щорічно на планеті від цієї хвороби гине до 5,5 млн. людей, і більше 1 млн. тварин. Україна посідає 3 місце в Європі з поширення сказу серед тварин після Російської Федерації і Білорусії.

В Україні епідемічна ситуація щодо захворюваності людей на сказ є нестійкою. Реєструються поодинокі випадки захворювань, але зафіксована тенденція до зростання.

У 2020р. зареєстровано 1 випадок захворювання на сказ людини в Миколаївській області.

Проте зареєстрована значна кількість осіб, які звернулись за медичною допомогою внаслідок нападу тварин (52723 особи), в т.ч. з лабораторно підтвердженим діагнозом сказу у 942 випадках (по м. Києву – 20 осіб). Серед хворих на сказ тварин 16,45% становили лисиці, 36,96% собаки, 31,21% коти, 13,27% сільськогосподарські тварини.

Всього виявлено 1115 випадків захворювання тварин на сказ, в т.ч. в Київській області – 114 випадків, в Києві – 6 випадків.

При цьому Залишаються незадовільними показники звернення постраждалих від нападу тварин за спеціалізованою антирабічною допомогою у заклади охорони здоров’я.

Продовжують реєструватись випадки відмови від щеплень та самовільне припинення щеплень особами, яким вони призначені.

Епізоотія сказу в Україні триває, спроби її обмежити або призупинити мають тимчасовий успіх, а тому проблема була і залишається складною, захворювання має тенденцію до подальшого зростання.

 Згідно із статистичними даними в Україні кожна 12 сім’я в місті та 3 у сільській місцевості мають домашню тварину (собаку, кішку), яка проживає поряд з людиною. Власникам цих тварин необхідно неухильно дотримуватись правил утримання домашніх тварин.

Крім того, профілактична вакцинація проти сказу собак, котів та диких хижих тварин є особливо актуальною коли випадки захворювання почастішали.

Контроль за кількістю безпритульних тварин та регулювання їх чисельності набуває першочергового значення з огляду забезпечення захисту населення від заразних хвороб.

Зважаючи на викладене, боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями (адміністративно-господарських служб, органів державної ветеринарної медицини, закладів охорони здоров'я), спрямованими на своєчасну вакцинацію, регулювання чисельності безпритульних тварин та диких м'ясоїдних у природних умовах, а також широку інформацію населення.

Поки не будуть вирішені в повному обсязі заходи запобігання сказу в країні продовжує залишатись висока вірогідність збільшення кількості випадків захворювання людей на сказ.

Джерело: Голосіївський МВ ДУ «Київський МЦ КПХ МОЗ України