Різдвяні традиції, обряди і звичаї в підліткових клубах ЦСПК «Щасливе дитинство» (фото)

Сію, сію, засіваю,

З Новим роком вас вітаю!

На щастя, на здоров’я,на Новий рік,

Щоб вродило краще,

Ніж торік!

Протягом двох тижнів – з 7 до 19 січня відзначається Свято української Коляди (Різдвяні свята). Це – період зимового повороту сонця. У народі казали: «Сонце на літо, а зима на мороз». За прадавніми уявленнями, це зустріч нового сонячного року, свято народження Сонця, що об'єднувалося цілим каскадом обрядових дій. Усі вони стосувалися завершення хліборобського циклу (кутя, посівання зерном, виготовлення Дідуха тощо).

З прийняттям християнства розпочався інтенсивний наступ на святковий календар дайбожичів. Особливу боротьбу церква повела зі святом народження Сонця. В одній зі збірок законів, виданих у Російській імперії, читаємо: «Увечері напередодні Різдва Христового та протягом свят організовувати, за стародавніми ідолопоклонними звичаями, ігриська, і, наряджаючись у кумирську (ідольську) одіж, танцювати вулицями і співати сороміцькі пісні, – забороняється».

За двовір’я колядки й щедрівки або доповнювалися християнськими символами, або ж створювалися нові, де оспівувались Христос і Мати Божа. Особливо чимало таких текстів створили вихованці Києво-Могилянської академії (XVII — XVIII ст.). Саме з цього періоду в обрядовому мелосі починав переважати християнський елемент.

Та народ уперто не бажав відрікатись від давніх традиційних обрядів. І християнській церкві довелося піти на певні поступки. Таким чином, свято народження Сонця пов'язали з народженням Ісуса Христа, а в святковій обрядовості залишили чимало давніх структур, зокрема колядки та щедрівки, в яких оспівується щедрість ниви, врожаю, величаються господарі дому і їхні діти, звучать побажання щастя та здоров'я у новому році, тобто вшановується природа й людина.

Тривають різдвяні заходи в Централізованій системі підліткових клубів «Щасливе дитинство» управління у справах сім'ї, молоді та спорту.

У підліткових клубах за місцем проживання пройшли розважальні програми «Коляд, коляд, колядниця», на яких вихованці навчилися і колядувати і щедрувати:

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така, —

Дай, дядьку, п’ятака.

Як не даси п’ятака, —

Візьму вола за рога.

Та виведу на моріг,

Та викручу правий ріг.

Буду рогом трубити,

А воликом робити.

Щедрівочка щедрувала,

До віконця припадала:

Що ти тітко напекла?

Неси швидше до вікна

***

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я.

А пан, як господар.

Господиня, як калина.

А діточки, як квіточки.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

***

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А перший же празник: Рождество Христове, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А другий же празник: Святого Василя, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Більше про звичаєву обрядовість Різдвяних свят вихованці дізнались під час бесід «Стежками минувшини», а, взявши участь в українських молодіжних вітальнях «Маланка та Василь несуть добро усім»,  діти глибше ознайомились з культурною спадщиною рідного краю, традиціями, звичками, обрядами Щедрого Вечора, свят Маланки й Василя. Дівчата ознайомилися з деякими форми ворожіння на свято:

¾  вийти на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою - таким і буде суджений: якщо пес, то лихим, а кіт - тихим і сумирним тощо;

¾  біля воріт насипати три купки зерна, а вранці перевірити: якщо нечіпане, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки;

¾  покласти під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовити: «Суджений-ряджений, розчеши мені голову!». Хто присниться, з тим і випаде одружитись;

¾  перед сном покласти в тарілку з водою кілька цурпалків з віника, приказуючи: «Суджений-ряджений, перевези через місток». Якщо вранці цурпалка пристала до вінця, то дівчина побереться з тим, хто їй наснився.

У сучасному суспільстві ворожіння носять здебільшого розважальний характер. А проте завжди існує ймовірність таки підгледіти своє майбутнє…

Родинну атмосферу свята доповнювало смачне частування традиційними українськими стравами та гумором, бо сміх має магічне значення. Узагалі, раніше люди свято вірили: якщо сміятись у новорічну ніч, то й весь рік пройде весело та щасливо.

Хлопчики вивчали обряд посівання. До речі, символічний засів з побажаннями здійснюють лише житом або пшеницею. Не можна ні в якому разі засівати гречкою, рисом, пшоном, іншими крупами:

Сію, сію, засіваю,

З Новим роком вас вітаю!

На той новій рік,

Щоб вродило краще,

Ніж торік!

Сію, сію, засіваю,

Вашу хату не минаю,

З Новим роком йду до хати,

Щось вам маю віншувати:

Щоби діти всі здорові,

Їсти кашу всі готові,

Щоб вам була з них потіха,

А нам грошей хоч півміха!

З такими добрими побажаннями й обізнаними посівальниками в новому році нас чекає щастя, здоров’я, злагода, добробут і процвітання!

 

Історична довідка:

Ми, українці, нація дуже стара, і свою духову культуру наші пращури почали творити далеко до християнського періоду на Україні. Разом із християнством Візантія принесла нам свою культуру, але саме свою культуру, а не культуру взагалі. У нас на Україні вже була національна культура, і Володимир Великий тільки додав християнську культуру до своєї рідної, батьківської культури. І тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня — без писанки, Святої Тройці — без клечання, навіть називаємо це останнє свято «Зеленими Святами». Усі ми відзначаємо свято Купала, на «Введення» закликаємо щастя на майбутній рік, на «Катерини» кличемо долю, і хто з нас не кусав калети на «Андрія»?

Усе це — наша дохристиянська культура, наша найстарша традиція. Кутя — це символ урожаю, писанка — це символ народження весняного сонця. Зеленим гіллям наші предки охороняли своє житло від нечистих духів, Купало — це типове дохристиянське свято з усіма староукраїнськими атрибутами. На час, у який ми тепер святкуємо Різдво Христове, колись припадало свято зимового повороту сонця. Це був час ворожіння на майбутній рік; а тому ми і тепер маємо в різдвяних звичаях цілу низку дохристиянських елементів, призначених накликати добрий урожай у наступнім році, багатство й добробут у дім господаря, щасливі лови для мисливця, весілля для дівчини та щасливу мандрівку для парубка — дружинника князя або й самого княжича. Усі стихійні сили природи умиротворяються та закликаються, щоб не діяли на шкоду людям і худобі. Про все це співається в колядках, що були відомі далеко ще до початку християнських часів на Україні. Це виявляється і у звичаєвих обрядах, як ось: дванадцять полін, дванадцять свят-вечірніх страв, закликання на вечерю морозу, вовка, чорної бурі та злих вітрів, дідух на покутті, сіно на столі. Усі ці рухи, дії та слова, що на перший погляд не мають ніякого значення в житті, віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є для душі цілющим бальзамом, який сповнює, її могутньою силою.

(За О. Воропаєм та В. Скуратівським)  

 

Джерело: управління у справах сім’ї, молоді та спорту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.