Розмаїття вишиванок у Центральній районній бібліотеці (фото)
21 травня в Центральній районній бібліотеці ЦБС «Свічадо» (бульвар Р.Роллана 13-в) відбувся огляд літератури, присвячений Дню Вишиванки – всеукраїнському святу, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу.
Під час заходу директор Централізованої бібліотечної системи «Свічадо» Валентина Миколаївна Тімашова ознайомила присутніх з книгами: «Українська вишиванка» Тетяни Кара-Васильєвої та Алли Чорноморець, «Таємниці українського ремесла» Петра Ганжи, «Етногенез українського народу», «155 стародавніх українських вишиванок», «Українська вишиванка: історія та сучасні тенденції в оздобленні одягу» Юрія Федоровича, які розповідають про українську вишиванку, як національний символ, автентичну ознаку нації, символ любові й незрадливості, оберег українського народу.
Довідково: День вишиванки відмічається в третій четвер травня (будній день). Вишиванка – розмовна назва традиційної української вишитої сорочки. Багато варіацій дизайну вишиванки було створено у XIX сторіччі. Зазвичай їх виготовляли із саморобного полотна, яке ткалося на верстаті. Місцеві особливості зазвичай знаходили відображення в орнаменті сорочки.
Історія народної вишивки в Україні йде коренями в глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання, як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів.
Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки в одязі, але і в самій вишивці українського народного костюма XVІІІ-XІX ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятки української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.
Вишиванки на Полтавщині вишиваються головним чином білими нитками, дуже рідко червоними або сірими. Манішки білих сорочок у старих зразках прикрашалися білим візерунком, виконаним гладдю. Візерунок обводився чорними або кольоровими смугами. Техніка вишивання — шов уперед голкою, хрестик, шов за голкою.
Особливості вишиванок Харківської області мають дуже багато загального з формами вишивки, що установилися в центральних областях України, але їй властиві і зовсім своєрідні поліхромні орнаменти, створювані напівхрестиком або хрестиком. Ці орнаменти вишивають переважно грубою ниткою, внаслідок чого візерунки створюють враження рельєфних.
Вишиті сорочки Полісся прості й чіткі по композиції. Ромбоподібна лінія геометричного візерунка повторюється кілька разів. Вишивка червоною ниткою по білому-сірому тлу льняної полотнини – графічно чітка.
Своєрідними вишитими сорочками славилася Волинь. Візерунки геометричні, чіткі і прості по композиції. Чіткість ритму підсилюється однобарвністю вишивок, виконаних червоною ниткою на білій-сірій полотнині. Вишивки північної Волині вражають своєю вишуканою простотою. У південних районах області переважають рослинні мотиви.
Для Чернігівської області характерні білі вишиванки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок.
Вишиванкам Київщини властивий рослинно-геометризований орнамент зі стилізованими гронами винограду, шишками хмелю, кетягами калини чи восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольори орнаменту Київщини – білий, коралово-червоний, відтінений чорний.
У південних областях України техніка вишивки має багато загального з устояними формами центральних районів, однак їй властиві і цілком своєрідні поліхромні орнаменти, виконувані напівхрестиком або хрестиком.
Для подільських вишитих сорочок характерні барвистість і розмаїтість швів. Типовим є мережка павучками, якою примережують вставки на рукави, клинці. Використовується і кольорова мережка – шабак. В орнаментах подільських вишивок переважає один колір – чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найбільш поширені одноколірні (червоні і чорні) вишиванки, рідше – двох – і триколірні.
На півдні Тернопільської області типовою є вишивка бавовняними нитками зі згущеними стібками: окремі елементи обводяться кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф і колірний ефект. Такі вишивки розміщають уздовж усього рукава повздовжніми або скошеними смугами від полички до краю рукава.
Велике багатство технік вишивання характерно для Вінницької області: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, верхошов (верхоплут), зерновий висновок, вирізування; різноманітні види чорних, білих і кольорових мережок. Поряд з основними швами застосовуються і допоміжні – вишивка розписом, шов уперед голкою, контурні шви, якими обрамляють і з'єднують окремі елементи композиції.
Характерною рисою етнографічного району Карпат і Прикарпаття є велика кількість окремих частин регіону зі своїм колоритом. Кожне село відрізняється від інших своєрідністю вишивки, багатством орнаменту і неповторністю квітів.
У народній вишивці Львівської області використовуються різноманітні типи візерунків. У південних районах орнамент вишивок геометричний, біле тло не заповнюється, що додає візерункам прозорість і легкість.
На Буковині крім рослинних і геометричних мотивів користуються зооморфною, вишиваною гладдю (білою), дрібним хрестиком, штаповкою, крученим швом. Для цього використовують бісер, шовк, вовна, срібні і золоті нитки, металеві блискітки.
Гуцульські вишиванки характеризуються розмаїтістю геометричних і рослинних візерунків, безліччю композицій, багатством сполучень квітів, головним чином червоного з жовтим і зеленим, причому домінує червоний колір. Два або три відтінки жовтого кольору прояснюють вишивку і додають їй золотавий відблиск.
Для вишиванок Закарпаття характерним є мотив зиґзаґ (кривуля) у різних техніках виконання. Колірна гама вишивок досить широка: червоний сполучається з чорним (при цьому виділяється один колір – чорний або червоний), застосовуються як білий, так і багатобарвний орнаменти.
Джерело: відділ культури та охорони культурної спадщини.