Сказ не зникає

Сказ (гідрофобія) – гостре зоонозне вірусне захворювання, що передається при укусі або ослизненні пошкодженої шкіри, слизових оболонок хворою на сказ твариною. Проявляється специфічним ураженням центральної нервової системи (гострим енцефаломієлітом), що приводить до смерті протягом 10 днів з моменту появи клінічних симптомів.

Інкубаційний період сказу у людини залежить від вірулентності збудника, місця укусу та його масивності. Найнебезпечнішими є укуси в голову, шию та кисті рук. Зазвичай він триває віл 10 днів до 2 місяців, хоча може скорочуватись до 5 днів та збільшуватись до 1 року.

Сказ у людини розпочинається з появи невралгічного болю по ходу нервів у місці укусу, нудоти, блювоти. Хворі втрачають сон, скаржаться на загальну слабкість, серцебиття, тривожність.

Через 2-3 дні з підйомом температури розпочинається стадія збудження (тривожність, страх смерті). Відмічається гідрофобія зі спазмом ковтальної мускулатури. У цей період смерть може настати від паралічу дихальної мускулатури і судинорухового центру.

Третя стадія хвороби – паралітична зі зниженням нервово-м’язової активності. Смерть наступає в усіх випадках. Лікування відсутнє.

Сказ є зоонозом номер один у світі. Відповідно до оцінки ВООЗ, він входить у п’ятірку найбільш небезпечних хвороб, спільних для людей і тварин.

На сказ хворіють усі теплокровні тварини, переважно м’ясоїдні (дикі та свійські).

Існує 2 типи осередків сказу: природний (дикий) і міський. Джерелом збудника інфекції в осередках дикого сказу є лисиці, вовки, скунси, песці, миші-полівки, летючі миші. У осередках міського сказу – собаки, коти, коні, корови, свині. Свійські тварини і люди заражаються на сказ від диких м’ясоїдних тварин (лисиць, вовків, єнотів, куниць тощо).

Вірус у великій кількості міститься у слині заражених тварин за кілька днів (5-7 днів) до розвитку клінічних ознак і триває протягом усього періоду захворювання.

Сказ реєструється на усіх континентах окрім Антарктиди.

42,4 % тварин хворіє в країнах Америки;

31,9 % - в країнах Європи;

21,3 % - в країнах Азії;

4,4 % - в країнах Африки.

У США щорічно 100 собак заражається на сказ.

В Україні у 2024 р. виявлено 489 випадків сказу тварин серед лисиць, собак, котів, єнотів, великої рогатої худоби тощо. У Київській області у 47 населених пунктах 5 районів зареєстровано 50 тварин, хворих на сказ (23 кота, 11 собак, 7 лисиць, 2 сільськогосподарські тварини, 4 єнота, по 1 – вовк, барсук, куниця); Полтавській області - 43 випадки; Черкаській – 39 випадків.

Епізоотична ситуація зі сказу в м. Києві залишається неблагополучною. У столиці зареєстровано 1 осередок сказу (завезений з Черкаської області домашній собака). У 2023 р. таких осередків було 3. Вірус активно циркулює як у природному середовищі, так і серед домашніх та безпритульних тварин.

Серед людей щорічно в світі реєструється близько 55 тисяч випадків смерті від сказу, 40 % з яких припадає на Африку і Азію. 40 % усіх хворих складають діти до 15 років.

Останні випадки сказу серед людей реєструвались у : США – 2021 р. (1 випадок); РФ – 2021 р. (6 випадків), 2022 р. (7 випадків); Ново-Зеландії – 2023 р. (1 випадок). В Україні сказ реєструвався: 1 випадок у Вінницькій області (2023), 1 випадок у Дніпропетровській області (2024 р. ), 1 випадок у Харківській області (2024 р.).

У місті Києві у 2024 році випадків захворювання на сказ людей не зареєстровано. Проте до закладів охорони здоров’я за медичною допомогою з приводу укусів та ослинень тваринами звернулось 3659 осіб. Антирабічні щеплення призначені 724 пацієнтам (19,7 %). Від укусів, ослинень дикими м’ясоїдними тваринами, кажанами та хворими на сказ тваринами постраждало 55 киян. 17 осіб постраждали від тварин з лабораторно підтвердженим діагнозом сказу.

По Святошинському району у 2024 р. по медичну допомогу звернулось 162 особи, постраждалі від укусів та ослинень тваринами. Зареєстровано 3 випадки контакту осіб з тваринами, у яких діагноз сказу підтверджено лабораторно (1 випадок – ослизнення безпритульним собакою Київської області); 2 випадки – контакт з хворим на сказ котом у Житомирській області).

Антирабічне лікування було призначено 52 пацієнтам (32,1 %).

Під час війни ризики погіршення в Україні епідемічної ситуації, пов’язаної зі сказом, зростають.

До групи ризику зараження сказом відносяться:

- фахівці, які часто контактують з тваринами (ветеринари, лісничі, мисливці);

- мешканці прифронтових територій, переважно у сільській місцевості, особливо діти;

- військові у зонах бойових дій.

Профілактика сказу, у першу чергу, спрямована на зниження захворюваності серед тварин (регуляція популяцій диких тварин, боротьба з безпритульними тваринами, імунізація тварин проти сказу, виконання правил утримання домашніх тварин, своєчасна діагностика сказу у тварин) і запобігання контактів з дикими та безпритульними тваринами.

Але найбільш важливим є проведення заходів, спрямованих на запобігання захворюванню на сказ осіб, котрі постраждали від нападу тварин.

Перша допомога після укусу:

рясно промити рану проточною водою з милом протягом 10-15 хвилин, не зупиняючи кровотечу;

- обробити рану антисептиком (розчином йоду, бетадином тощо);

- звернутись до лікаря для призначення антирабічного лікування;

- встановити 10-ти денне спостереження за твариною (при можливості).

У Святошинському районі антирабічна допомога надається у травматологічному пункті Київської міської клінічної лікарні № 7 (вул. Котельникова, 35, Call-centr-333-91-05).

Джерело: Голосіївський МВ ДУ «КМЦКПХ МОЗ»