«Сховатися од долі - не судилось...» в СШ №200 відбулась науково-практична конференція присвячена життю і творчості Василя Стуса (фото)

Нещодавно український народ відзначав день народження поета, літературознавця, критика, філософа, співтворця сучасного українського культурного відродження, громадянина-патріота, українського інтеліґента, політв'язня, який волів умерти, аніж зганьбити свою честь, друга-товариша – Василя Стуса

Народився  Василь Семенович Стус 8 січня 1938 року в селі Рахнівці Гайсинського р-ну Вінницької області. Закінчив Донецький педагогічний інститут, служив в армії, працював учителем, робітником. В 1964 р. став аспірантом Інституту літератури АН УРСР, звідки його звільнили в вересні 1965 р. Його поезії і статті були друковані майже в усіх республіканських періодичних виданнях. За виступ на захист заарештованих українських інтеліґентів був постійно переслідуваний. У червні 1966 р. був звільнений з посади старшого наукового співробітника Державного історичного архіву в Києві. Перед першим арештом працював старшим інженером. Був заарештований у січні 1972 р. і засуджений у Києві у вересні того ж року до 5 років  табору суворого режиму і 3 років заслання. Ув'язнення відбував у концтаборі в Мордовській АРСР, а заслання в Магаданській області. Після повного відбуття строку покарання повернувся на Україну і жив у Києві. В жовтні 1979 р. став членом Української Гельсінкської Групи. За участь в Групі був заарештований у травні 1980 року і засуджений того ж року до 10 років ув'язнення і 5 років заслання. Покарання відбував у концтаборі ч. 36-1 в Пермській області, де важко хворів. Помер у тому ж концтаборі 4 вересня 1985 року.

Життя Василя Стуса пов’язане з Академмістечком – він мешкав на бульварі Академіка Вернадського, тому не дивно, що одна з вулиць Академмістечка носить його ім’я. Спеціалізована школа №200 довгі роки виборювала право носити ім’я великого українця.

На сьогодні в школі працює музей Василя Стуса, в якому 23 січня учні 10-х класів провели науково-практичну конференцію, присвячену дню народження поета.

Учні 10-А класу донесли широкому загалу основні доленосні моменти в житті поета, через спогади сучасників занурили присутніх і в атмосферу щастя, і в атмосферу болю – всього, що випало на коротку поетову долю.

Учні 10-Б класу підготували літературну-музичну композицію за творами Василя Стуса та творами, присвяченими його долі. І тужливо на прощання зазвучав вірш Святослава Караванського «На смерть поета», і затремтіла свічка…

Умирають в тюрмі поети...Умирають в тюрмі пророки...

І ніхто, десь, на всій планеті не зуміє сказати, доки?

Доки будуть на душогубства християни дивитись мовчки,

Нахвалятися братолюбством і дружити з поріддям вовчим?

Доки будуть молити Бога, хоч не жде він від нас молитви?..

Те, що жде Він – це перемога, перемога на полі битви.

Буде Бог не по нашім боці, доки ми не йдемо всі разом,

Доки Гриць ворогує з Троцем, а в чоло дістається блазень...

Тільки де ж того слова взяти, що єднає вогонь і воду,

Що до брата зближає брата, і сварню оберта на згоду?

Хтось забрав нам слова високі й дав їх іншим на цій планеті...

Умирають в тюрмі пророки, умирають в тюрмі поети...