СНІД – факти проти вимислу
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) відомий з початку 80-х років ХХ століття. Нині визначені його природа і структура, шляхи передачі та життєздатність вірусу.
Коли людина заражається ВІЛ, вірус починає руйнувати її імунну систему, що відповідає за захист організму перед хворобами. Цей процес непомітний. Людина, яка живе з ВІЛ, може виглядати та почуватися добре протягом багатьох років і навіть не знати, що вона інфікована. Згодом імунна система слабшає і людина стає вразливою до хвороб, багато з яких зазвичай можна уникнути. Тривалість процесу руйнуванню імунної системи залежить від багатьох чинників. Зокрема, в ослабленому наркотиками організмі, ВІЛ-інфекція прогресує набагато швидше.
Виявити ВІЛ в організмі можна приблизно від 25 днів до трьох місяців після зараження за допомогою спеціального аналізу крові, що виявляє антитіла до вірусу. Цей період після зараження і до появи антитіл до ВІЛ в крові називають «періодом вікна».
У людини із зруйнованою імунною системою розвивається цілий комплекс хвороб, і їй ставлять діагноз СНІД – синдром набутого імунодефіциту.
Синдром – у хворих виникає велика кількість різноманітних симптомів і захворювань.
Набутого – це стан, який виникає внаслідок зараження, а не передається спадково.
Імунний – уражає імунну (захисну) систему організму, яка бореться з хворобами.
Дефіцит – імунна система перестає працювати належним чином: наступає її «недостатність».
Таким чином, ВІЛ і СНІД – не одне й теж саме. ВІЛ – це вірус, який пригнічує імунну систему, а СНІД – це комплекс захворювань, який виникає у людини з ВІЛ на фоні ослабленого імунітету.
Як відбувається зараження на ВІЛ?
За 20 років досліджень та спостережень за цією інфекцією виявлено лише три шляхи, якими вірус може потрапити в організм здорової людини:
- Під час статевого контакту – незахищений (без презерватива) проникаючий статевий акт.
- Через кров: спільне використання шприців, голок та інших інструментів для ін’єкцій; використання нестерильних інструментів для татуювання та пірсингу; використання чужих приладів для гоління, зубних щіток із залишками крові.
- Від ВІЛ-позитивної матері до дитини – під час вагітності, пологів або грудного годування.
Натомість у таких біологічних рідинах, як слина, піт, сльози, сеча та фекалії, вірус може потрапити лише в невеликій кількості, що не є достатньою для інфікування.
Отже, ВІЛ передається через кров, сперму, вагінальні виділення й материнське молоко, але не через інші рідини організму (такі як слина, піт, сльози, сеча та фекалії).
Як ВІЛ не передається?
Вірус імунодефіциту довго живе лише в організмі людини. Натомість швидко гине в навколишньому середовищі. Так, у повітрі, поза межами біологічної рідини, ВІЛ втрачає життєздатність за 30 секунд.
ВІЛ не передається через побутові контакти:
- у разі перебування в одному приміщенні.
- під час поїздки в громадському транспорті.
- при рукостисканні та обіймах.
- при кашлі та чханні.
- при використанні спільного посуду чи постільної білизни
- у разі використанні спільної ванни та унітазу.
- через тварин чи при укусах комах.
- при спільних заняттях спортом, плаванні в басейнах.
- під час поцілунку через слину, бо концентрації вірусу в слині недостатньо для інфікування. За всю історію вивчення ВІЛ/СНІД не було зафіксовано жодного випадку зараження цим способом.
Саме через вразливість цієї інфекції до зовнішнього середовища ви можете почуватися в повній безпеці, коли спілкуєтеся з ВІЛ-позитивною людиною.
Звичайний контакт із людьми, які живуть з ВІЛ, нічим вам не загрожує.
Кожен, хто хоче знати, чи ВІЛ-інфікований він, чи ні, може безоплатно та анонімно здати кров на аналіз у кабінетах довіри, які є при центрах профілактики СНІДу в кожному обласному центрі України.
Джерело: Святошинський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді