Сьогодні в Україні відзначають День Хрещення Русі – України
28 липня, у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, Україна відзначає День Хрещення Русі-України. Це свято встановлено згідно з Указом Президента України від 25 липня 2008 року.
За правління київського князя Володимира Святославича відбулося прийняття християнства як державної релігії Київською Руссю, що визначило майбутню долю всієї Східної Європи, і сучасної України зокрема.
У вузькому значенні під Хрещенням Русі - України розуміють акт масового хрещення киян, яке, за літописною хронологією, відбулося 988. Незважаючи на величезну важливість цієї події для історії східного слов’янства, достовірних фактів про неї відомо небагато. Хрещення 987—989 рр. історики розглядають як завершальний етап тривалого процесу поширення християнської віри в Русі, що зайняв більше 100 років. Частина дослідників пов’язують згадку про "народ Рос", який охрестився після невдалого набігу на Константинополь 860, із літописним київським князем Аскольдом, похід котрого на Візантію "Повість временних літ" датує 867 роком. У розповіді про угоду київського князя Ігоря з Візантією (944) літопис згадує про те, що багато хто з дружинників князя був християнином. Також точно відомо, що хрестилася його вдова, княгиня Ольга.
На початку свого правління Володимир Святославич здійснив похід на захід, долучивши до Русі майбутню Західну Україну. Русь тепер стала безпосередньо межувати з Польщею. Польський князь Мешко I охрестився та зробив християнство державною релігією 966 р. Контакт із Польщею мав показати свіжий досвід хрещення язичницької держави та переваги християнської релігії, з її традицією підтримки світської влади. Володимир Святославич активно цікавився вірами сусідніх країн, він усвідомлював необхідність винайдення спільної ідеології для досить аморфного утворення, яким була держава ранніх Рюриковичів.
До хрещення Володимира Святославича підштовхнув зовнішній чинник. 987 чи 988 р. до київського князя звернувся за військовою допомогою (вірогідно, посилаючись на угоду, укладену Святославом Ігоровичем 971 р.) візантійський імператор Василій II. Володимир Святославич погодився за умови, що імператор віддасть йому в дружини свою сестру Анну. Василій II висунув зустрічну умову про те, що Володимир має охреститися разом з усім народом Русі.
У сучасних дослідників немає єдиної думки щодо місця хрещення Володимира. Автор "Повісті временних літ" вважав, що князь хрестився в Херсоні, але вказував і на альтернативні думки про те, що Володимир хрестився в Києві чи навіть у Василеві. Деякі сучасні дослідники все ж таки схиляються до хрещення саме в Києві.
Згідно з літописом, після того як Володимир повернувся з корсунського походу, було повалено язичницьких ідолів, а наступного дня священики, які прибули з Константинополя й Херсона, провели масове хрещення киян у водах Почайни. Володимир Святославич оголосив, що хрещення для киян є випробуванням на персональну лояльність своєму князеві: "аще не обрящеться кто заоутра на реце ... противникъ мне да будеть". У літописі є натяк про те, що княжий двір охрестився раніше за простих киян і його приклад справив позитивне враження.
Володимир Святославич наказав збудувати в Києві храм, присвячений Богородиці (відомий як Десятинна церква), встановив церковну десятину і влаштував школи для навчання грамоти. Разом із релігією з Візантії Русь запозичила й церковну організацію. Імовірно, за правління Володимира було створено підпорядковану Константинопольському патріархату Київську митрополію.
Християнство сприяло піднесенню освіти, мистецтва, літератури, науки, архітектури. Нова релігія дала поштовх розвитку кириличної писемності, були створені перші школи, зокрема при Десятинній церкві, де навчалися 300 дітей. З поширенням християнства Візантійська література почала потрапляти до Русі. Церкви та монастирі стали осередками культури, де велося літописання, створювалися бібліотеки, закладалися іконописні школи. На Русь прибули грецькі священики, вони сприяли поширенню грамотності, знань про всесвіт та минулі цивілізації. Держава почала процвітати.
Запровадження християнства як монорелігії сприяло престижу Київської Русі – зовнішньополітичні відносини із сусідніми християнськими державами (Польщею, Угорщиною, Чехією та Візантією) відбувалися на рівних, держава здобула розвиток і піднесення, долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору.
Прийняття князем Володимиром у 988 році християнства стало для Русі-України цивілізаційним вибором. Адже нівелювалися родоплемінні культурно-релігійні особливості та впроваджувався єдиний для держави «моральний кодекс» – християнське віровчення.