Сьоме квітня – Всесвітній день здоров’я

Здоров’я – стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів (Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» - 19.11.1992 р.).

Кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я.

Охорона здоров’я – система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.

Охорона здоров’я – один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров’я в Україні та забезпечує її реалізацію.

Проте громадяни України зобов’язані піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян. У передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Одним з потужних факторів ризику для здоров’я людей є наявність в оточуючому середовищі мікроорганізмів паразитів (бактерій, спірохет, вірусів, грибів тощо), здатних викликати інфекційні хвороби, після перенесення яких залишаються ускладнення (стан погіршення фізичного здоров’я) або летальний кінець.

На підставі зазначеного кожна людина повинна забезпечувати умови для запобігання зараженню інфекційними хворобами. Для цього необхідно знати шляхи та умови потрапляння паразитів (патогенних мікроорганізмів) в організм людини.

Паразити в еволюції призвичаїлись до організму хазяїна. Паразитизм – це життя в організмі хазяїна, який стає середовищем проживання.

Для збереження паразити як біологічного виду в природі необхідне переміщення його від одного організму до іншого. Це спосіб зміни індивідуального хазяїна паразита – явище, що лежить в основі існування паразитизма як біологічної категорії. Постійність шляху передачі паразита від одного хазяїна до іншого забезпечується специфічною локалізацією збудника в ураженому організмі. У зв’язку з цим визначаються способи виведення та потрапляння паразита в організм хазяїна.

При локалізації збудника в шлунково-кишковому тракті виведення його можливе тільки з випорожненнями, а зараження здійснюється шляхом заковтування.

До інфекційних хвороб з фекально-оральним механізмом передачі належать: холера, черевний тиф, поліомієліт, сальмонельози, вірусний гепатит А тощо.

Локалізація паразита на слизових оболонках дихальних шляхів визначає його виділення з видихаючим повітрям. Проникнення в організм відбувається також через повітря при вдиханні.

До повітряно-краплинних інфекцій віднесено: дифтерію, кір, краснуху, туберкульоз, грип.

При специфічній локалізації збудника в крові природнім механізмом передачі його є укус кровосисного членистоногого (кліща, комара, воші). Цей трансмісивний шлях характерний для малярії, висипного та поворотного тифу, хвороби Лайма тощо.

Штучний шлях передачі – при різноманітних втручаннях з пошкодженням шкірних покривів (операції, внутрішньовенне введення наркотиків, татуювання, пірсинг, переливання крові).

До цих інфекцій належать: СНІД, вірусні гепатити В і С.

Локалізація збудників на зовнішніх покривах – шкірі та слизових оболонках визначає зараження при безпосередньому контакті з ураженими частинами тіла іншого організму.

До контактного механізму передачі належать: сказ, короста, венеричні хвороби.

Поміж фазою виведення і фазою потрапляння збудника в організм людини він перебуває певний час у зовнішньому середовищі. Елементи останнього, які забезпечують передачу збудника від джерела до сприйнятливо організму називаються факторами передачі (вода, їжа, повітря, живі переносники, предмети щоденного вжитку, мухи, забруднені руки тощо).

Викладене дозволяє зрозуміти за допомогою яких заходів можливо запобігти зараженню на інфекційну хворобу та зберегти здоров’я.

По-перше, – вживання тільки доброякісної та безпечної води,

- дотримання санітарно-гігієнічних правил при приготуванні, зберіганні та вживанні їжі;

- придбання продуктів харчування тільки в місцях санкціонованої торгівлі при дотриманні умов і термінів їх зберігання та реалізації;

- захищення харчових продуктів від мух-переносників збудників цих інфекцій;

- дотримання правил особистої гігієни, миття рук;

- утримання в належному санітарному стані речей щоденного вжитку (посуд, рушники, кухонний інвентар).

По-друге, - знезараження повітря в приміщеннях фізичними (ультрафіолетове опромінення) та хімічними дезінфікуючими засобами, а також регулярне наскрізне провітрювання їх;

- дезінфекція предметів зовнішнього середовища;

- використання засобів індивідуального захисту (захисні маски, окуляри);

- проведення активної специфічної профілактики (вакцинації) – створення штучного імунітету до ряду збудників інфекційних хвороб.

В Україні Календарем профілактичних щеплень передбачено забезпечення захисту шляхом вакцинації від 10 інфекційних хвороб: дифтерії, туберкульозу, поліомієліту, кашлюку, правця, вірусного гепатиту В, кору, краснуху, епідемічного паротиту та гемофільної інфекції.

По-третє, - знищення кровосисних членистоногих дезінсекційними заходами, паразитів (вошей, бліх) – фізичними (тепло) та хімічними методами;

- використання спецодягу або репелентів для захисту людини від нападу ектопаразитів;

- запобігання статевій передачі збудників (боротьба з проституцією, безладними статевими зв’язками, наркоманією);

- попередження передачі збудників через кров.

По-четверте, - запобігання укусів та ослинення шкіри та слизових оболонок тваринами;

- ліквідація хижих та бродячих тварин;

- дотримання правил утримання домашніх тварин.

Щорічно в Україні, в т.ч. і в м. Києві, реєструється понад 20 нозологічних форм інфекційних хвороб (сальмонельоз, шигельоз, ГКІ, вірусні гепатити А, В, С, черевний тиф, туберкульоз, менінгококова інфекція, дифтерія, поліомієліт, кір, краснуха, кашлюк, епідемічний паротит, вітряна віспа, грип, ГРВІ, малярія, хвороба Лайма, лептоспіроз, короста, мононуклеоз тощо).

Міграційні процеси в країні, пов’язані з воєнним станом, сприяють завозу та розповсюдженню інфекційних хвороб серед населення.

Значну роль в їх поширенні мають і умови життєдіяльності, погіршені руйнуваннями об’єктів критичної інфраструктури – електроенергетичних, водопровідних, газопостачальних, надання медичної допомоги, в т.ч. імунопрофілактики, та інших.

Таким чином, на даний час склались найсприятливіші умови для широкого розповсюдження інфекційних хвороб, які не тільки залишають по собі ускладнення в організмі людини після перенесеного захворювання,тим самим впливаючи на подальше здоров’я, але й здатні відібрати життя.

Тому для збереження здоров’я закликаємо посилити заходи профілактики інфекційних хвороб з урахуванням перелічених вище способів запобігання їх виникненню.

Джерело: Голосіївський МВ ДУ «Київський міський ЦКПХ МОЗ України».