Стан здоров’я населення головний фактор формування якості життя населення у світі

Впродовж останніх чотирьох десятиліть в економічно розвинутих країнах сучасного світу зростання інтересу до якості життя пов’язане з
 розвитком цілісного погляду на індивід в соціо-культурному просторі.

Якість життя людини є комплексним поняттям, яке складається з оцінки фізичного здоров'я людини, психологічного стану, соціальних взаємостосунків, трудової діяльності та фінансових ресурсів, рівня незалежності людини та її безпеки, оцінки стану навколишнього середовища, духовної сфери людини та її переконань.

В медицині та супутніх соціальних дослідженнях важливою складовою у визначенні якості життя є маркерні показники стану здоров’я населення. Увага медиків, окрім оцінки традиційних показників здоров'я, таких як, захворюваність та смертність, все більше фокусується не на окремому захво­рюванні та його симптомах, а на пацієнтові, як цілісній системі, з усіма його життєвими турботами і проблемами. Світова тенденція інтенсивного пошуку та розробки нових індикаторів стану здоров'я населення, також, поширюється Україною, яка прагне долучитися до сучасних медико-профілактичних технологій, зокрема, в умовах послідовної політики уряду щодо євро-інтеграційних процесів. Медичні, медико-соціальні, культурологічні державні програми (біля 40), спрямовані на досягнення кінцевих програмно-цільових результатів в покращенні життя та добробуту населення. Є потреба оцінювати їх шляхом співставлення з іншими країнами, за єдиною уніфікованою методикою.

   ВООЗ ухвалила рішення щодо створення такого уніфікованого міжнародного інструмента оцінки якості життя - методику оцінки якості життя ВООЗ (ВООЗЯЖ-100 або WНОQОІ-100).

   В Європі пілотні дослідження проводилась одночасно у регіональних дослідницьких центрах Франції, Нідерландів, Хорватії, Росії, Іспанії. Ця методика досліджує 6 сфер якості життя:

 - фізичну,

 - психологічну сферу,

 - рівень незалежності,

 - соціальні відносини,

 - навколишнє середовище,

 - духовну сферу.

   Кожна сфераскладається з субсфер (24 специфічні субсфери). Мета цих заходів - уніфікація методичних підходів до оцінки якості життя в різних країнах, створення такої системи оцінювання, яка дозволяє порівнювати ре­зультати в країнах з різними соціокультурними умовами.

    В Україні широкі дослідження проводилися асоціацією якості життя за адаптованою версією в м. Дніпропетровську.

   До вашої уваги пропонується схема сфер і субсфер основного модуля методики оцінки якості життя ВООЗ (ВООЗЯЖ-100 або WНОQОІ-100).

Структура сфер і субсфер основного модуля методу WHOQOL-100

З наведеного вище, тільки субсфера19 (Медична і соціальна допомога: доступність і якість)може розглядатися окремим об’єктом безпосереднього впливу з боку галузі «охорона здоров’я». Оцінка інших субсфер віддзеркалює якість впливу дій, практично, всіх щаблів владних структур та органів місцевого самоврядування.

Щодо піклування нашої держави про покращення доступності та якості медичної допомоги населенню, яскравим прикладом є прийняття 7 липня 2011 року Закону України‘‘Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській,
Донецькій областях та м. Києві’’

Метою реалізації пілотного проекту є впровадження та відпрацювання нових механізмів, що спрямовані на підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення .

Пілотний проект щодо реформування системи охорони здоров’я передбачає проведення протягом 2011-2014 років структурно-організаційної та функціональної перебудови системи медичного обслуговування.

Реформування медичної галузі включає три напрямки: перший – структурна реорганізація закладів охорони здоров’я, другий – зміна системи фінансування охорони здоров’я, третій – вдосконалення контролю якості медичних послуг.

Для структурної реорганізації та розвитку системи передбачено:

-         проведення чіткого розмежування первинної та вторинної медичної допомоги;

-         створення Центрів первинної медико-санітарної допомоги та консультативно-діагностичних центрів шляхом перепрофілювання амбулаторно-поліклінічних закладів;

-         відкриття нових закладів, наближених до місця проживання населення - амбулаторій загальної практики-сімейної медицини.

Органи управління галузі «охорона здоров'я» отримують інструмент для додаткової оцінки якості роботи медичних служб, а також для прийняття рішень, куди саме потрібно направити засоби і зусилля при обмежених ресурсах.

Вочевидь, інформація про якість життя знайде застосування на рівні окремого пацієнта та його лікаря. Взаємодія і взаєморозуміння між хворим та лікарем поліпшить­ся завдяки тому, що пацієнт має право обирати лікаря з надання первинної медико-санітарної допомоги у порядку, встановленому законодавством. Лікар використовує шкали для вимірювання якості життя і обговорює результати з пацієнтом, краще розуміє, яким саме чином дане за­хворювання впливає на переживання і оцінку пацієнтом свого життя. Це надає біль­шого змісту і задоволення від праці лікарю, що в результаті сприяє покращанню якості медичного обслуговування населення. А самі пацієнти, теж зможуть краще зрозуміти свій стан здоров'я та пов'язані з ним життєві проблеми.

Використання методики оцінки якості життя може удосконалити збір і фіксацію даних про пацієнтів в історіях хвороб, а також сприяти обміну цінною інфор­мацією між професіоналами. Шкали якості життя у клінічних дослідженнях нових ліку­вальних методів і препаратів дозволять встановити нормати­ви споживання ліків і функціонування устаткування та виявити зміни якості життя в процесі лікування.

На основі отриманих даних про поліпшення якості життя пацієнтів, може прийматися рішення про постачання певних медикаментів лікувальним за­кладам і аптекам, які не тільки зменшують симптоми захворювання, але й поліп­шують якість життя пацієнтів.

Виходячи з тематики обговорення, та не зупиняючись на застосуванні більше як 200 методик для вимірювання різних аспектів якості життя, хочеться звернути увагу на профілактичні технології,які повинні безпосередньо та першочергово реалізовувались державними органами і громадськими організаціями, а не тільки фахівцями лікувально-профілактичних закладів.

Загальні первинні профілактичні технології охоплюють:

• Заходи впливу на фізичні фактори навколишнього середовища, значущі для організму людини (покращення якості атмосферного повітря, питної води, рекреаційних зон, оптимізація якості харчування, поліпшення умов праці, комфортність побуту);
• Заходи впливу на соціальні фактори суспільного життя (тільки частково та опосередковано) - зниження рівня психосоціального стресу;
• Заходи з формування здорового способу життя через

-                створення постійнодіючої інформаційної системи з розповсюдження знань для всіх категорій населення;

-                налагодження гігієнічного виховання дітей та молоді;

-                формування та заохочення позитивної індивідуальної та колективної поведінки населення в питаннях відмови від тютюнопаління, недопущення споживання наркотиків, зменшення споживання алкогольних напоїв ;

-                залучення населення до занять оздоровчою гімнастикою, спортивних змагань, туризму тощо.

• Заходи соціально-культурного розвитку через

-         створення умов для спілкування, відпочинку, розвитку творчих уподобань і схильностей для різновікових груп населення;

• Заходи з попередження травматизму, інвалідізації смертності через

- котроль за робочими місцями, транспортом, будівництвом, експлуатацією будівель, комунальними мережами;

- співпрацю з службами: надзвичайних ситуацій, пожежної безпеки тощо.

Спеціальні первинні профілактичні технології медичного спрямування:

• Заходи при проведенні медичних оглядів:

- виявлення захворювань на ранніх стадіях;

- виявлення факторів ризику;

- призначення додаткових обстежень та консультацій;

- призначення профілактичного лікування;

- складання індивідуальних програм реабілітації.

• Заходи з імунопрофілактики:

    - календарні щеплення;

    - щеплення по епідпоказниках;

• Заходи по оздоровленню осіб та контингентів, що зазнали впливу несприятливих для здоров’я факторів:

- складання програм індивідуальної профілактики;

- оздоровлення в умовах лікувального закладу;

- оздоровлення в умовах курортів та санаторіїв.

Пріоритетом діяльності органів державної влади, на всіх її рівнях, мають стати:

-    забезпечення якісної та доступної медичної допомоги населенню;

-    динамічний розвиток системи охорони здоров’я з орієнтацією на попередження захворювань,

-     покращення демографічної ситуації.

Стан здоров’я не є єдиним фактором , що формує якість життя. Але питання здоров’я та якості медичної допомоги домінують в оцінці якості життя індивідами в контексті культури та соціальної адаптації з їх власними цілями, сподіваннями, стандартами і турботами.

Джерело: управління охорони здоров’я Святошинської райдержадміністрації.