«Стій!», «Пам'ятай!», - кричать «Биківнянські могили»

Меморіальний комплекс «Биківнянські могили» створений на пам'ять жертв політичних репресій поблизу селища Биківня.

Без заповідника «Биківнянські могили» розповідь про трагедії, які спіткали Україну та Київ протягом ХХ століття, буде не повною. У Биківнянському лісі знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об'єкт спеціального призначення НКВС, де у кінці 30-х — в 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Трагедія Биківні стоїть в одному ряді із такими злочинами як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл.

У Биківнянському лісі, що знаходиться біля траси Київ-Бровари, немає помпезного музейного комплексу. Меморіал складається з семи об'єктів, розосереджених від головного входу до братської могили. Загальні композицію і філософську концепцію меморіалу складають, як суто мистецькі твори монументальної скульптури, камені-присвяти, хрести — сакральні символи православно-християнської віри, так і природне історико-документальне довкілля — ландшафт.

Незвичайної форми хрести, пов'язані рушниками, ніби вибігають із лісу просто до дороги, змушуючи проїжджаючих кинути хоча б скороминущий погляд на пам'ятник, що відзначає вхід у заповідну зону. Ці хрести ніби кажуть «Стій!», «Пам'ятай!», Закликаючи не забувати про ті тисячі людей, що лежать в глибині лісу в сотнях братських могил.

Над могилами ростуть нині липи. Якщо б не дивний наказ НКВС, згідно з яким на місцях масових розстрілів потрібно було садити саме ці дерева, місця поховань могли і не знайти. Їх виявили ще на початку 1960-х тодішні молоді дисиденти. Влада ніяк не відреагувала на прохання встановити в лісі хоча б меморіальний камінь, а ентузіасти незабаром самі зазнали репресій — звичайно ж, з іншого приводу і під іншими приводами. Похованих у лісі оголосили жертвами німецьких окупантів. Відкрито про справжню причину їх загибелі розповіли лише в 1989-му.

Самі поховання знаходяться на території 19-го і 20-го кварталів Дарницького лісництва. Кількість похованих тут, не поступається за чисельністю загиблим у Бабиному Яру: за підрахунками істориків, це близько 100-120 тисяч чоловік. Меморіальний комплекс відкрили у квітні 1994-го, а в травні 2001 року створили заповідник, який у 2006-му отримав статус національного.

Через рік, у 2007-му, відбулося перепоховання останків близько 2000 тисяч загиблих, 500 із яких були ідентифіковані як польські громадяни, вбиті в той же час, що й офіцери у Катинському лісі.

І тепер щороку в Меморіальному комплексі проходить церемонія вшанування пам'яті жертв сталінського режиму.