Свою Україну любіть!
З метою національно-патріотичного виховання, формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків, в бібліотеці імені О.Герцена (вул. Краснова,12) ЦБС «Свічадо» управління культури, туризму та охорони культурної спадщини презентовано книжкову виставку та проведено бібліографічний огляд літератури. В заході «Свою Україну любіть!», який був підготовлений та проведений бібліотекарем Олексієм Родіоновичем Доричевським, взяли участь користувачі бібліотеки та учні СЗШ №185 та СШ №200.
Олексій Родіонович звернув увагу присутніх на героїчні подвиги українців в зоні АТО, розповів про простих українських хлопців та чоловіків, які стали воїнами-героями, привів приклади самовідданості бійців по захисту своєї Батьківщини. Тож хочемо розповісти про деяких з них.
Тридцятисемирічний боєць добровольчого батальйону «Азов» Микола Березовий загинув під Іловайськом, рятуючи товариша від кулі снайпера.
Десантник Владислав Кузнєцов ледь не загинув на околицях Лисичанська Луганської області. Бійці потрапили у пастку терористів. У той момент, коли один із десантників застрибував через люк бронетранспортера, услід залетіла граната. Рятуючи сімох товаришів Кузнєцов сам залишився без руки. «Я зразу побачив, що граната не наша. Ще й немає ричага. Тобто вона вже у бойовому положенні і от-от вибухне, я її викинув, але руку не встиг забрати, трохи постраждала. Ну цієї гранати вистачило б, щоб більшість екіпажу постраждало від неї, осколками посікло б, всіх контузило», – каже десантник 95 аеромобільної бригади Владислав Кузнєцов.
Павлові Герасименку з Білої Церкви лише 23 роки, у бою під Луганськом його поранили в голову, постраждав зір і відірвало вухо. Але найстрашніше із лівою ногою – осколки просто оголили кістку. Постраждав хлопець, рятуючи своїх побратимів. «Потрапив під обстріл установкою «Град» 10 липня. Просто я сам не встиг добігти до бліндажу. Поки інших хлопців позганяв – сам не встиг.» – розповідає герой з добровольчого батальйону «Айдар» Павло Герасименко.
У 29-ти річного Олександра Швецова з Житомира у бою під Луганськом постраждали обидві ноги. Одну довелося ампутувати у Харківському госпіталі. Каже, зараз найбільше дошкуляють фантомні болі.
«Приїхали ми туди на пост і нас почали обстрілювати з трьох сторін. Перед нами почали йти їх танки, артилерія, піхота. Вибухи, паніка, крики, так я і попав, можна сказати», – згадує піхотинець 30 окремої механізованої бригади Олександр Швецов.
Герої України, які щодня і щогодини жертвують своїм життям і здоров'ям вірять, що їхні подвиги не даремні. Вірять у те, що такою є ціна майбутньої перемоги. Дуже багато подвигів було і під Іловайськом, і в інших місцях. Там всі герої.
Тож пам’ятаймо про це і шануймо юних, молодих, мужніх, завзятих, незламних Героїв, які готові власним життям боронити наш мир і спокій. Такі різні долі, але об’єднані в одну єдину фронтову долю бійців і волонтерів АТО. Всі вони об`єднані любов’ю до Батьківщини, боротьбою за цілісність і незалежність України, за наше щасливе майбутнє. Пам’ятаймо про загиблих та шануймо живих. Щиро бажаємо нашим захисникам: «Повертайтеся живими!».
Джерело: Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації