Святошинське управління юстиції надає роз’яснення щодо спадкового договору

Цивільний Кодекс в ст. 1302 визначення спадкового договору не містить, описуючи, натомість, його зміст. Згідно з цією нормою за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір, якому присвячена глава 90 ЦК, раніше вітчизняному цивільному законодавству відомий не був, у зв'язку з чим його родовід деякі вітчизняні правознавці (В. Васильченко) дов'язують з римським приватним правом. Проте класичному римському праві такі договори відомі не були, оскільки сама їх ідея суперечить принципу свободи заповіту, властивому цій правовій системі. Тому більш логічним виглядає пов'язування появи категорії спадкового договору з рецепцією римського права у Західній Європі, зокрема, в Німеччині, де його в такому контексті розглядали як "третю підставу права спадкування".

Так звані "договори про спадкування" відомі цивільному праву низки європейських країн (Австрії, Німеччини, Франції, Швейцарії та ін.).

З характеристики спадкового договору, яка міститься у ст. 1302 ЦК, випливає, що його ознаками є:

1) наявність домовленості сторін про особливий порядок визначення долі майна після смерті його власника;

2) спеціальний суб'єктний склад такої домовленості;

3) виникнення на підставі спадкового договору сукупності зобов'язальних та речових відносин (зобов'язальних - до смерті відчужувача, речових - після його смерті);

4) виникнення права власності на майно відчужувача на підставі складної юридичної сукупності: укладення договору, виконання набувачем дій відповідно до розпоряджень відчужувача, смерть відчужувача;

5) поетапне виникнення прав та обов'язків у його сторін (у набувача виникає обов'язок виконувати розпорядження відчужувача вже після укладення договору, а права власника на майно відчужувача він отримує лише після смерті останнього).

Сторонами спадкового договору є відчужувач і набувач. Відчужувачем у спадковому договорі може бути тільки фізична особа.

Слід зазначити, що на відміну від заповідача, яким може бути лише дієздатна особа, відчужувачем за спадковим договором може бути також малолітня, недієздатна або обмежено дієздатна особа. Такий висновок випливає з того, що метою спадкового договору є відплатний перехід майна після смерті відчужувача до набувача. "Відстрочена" передача майна здійснюється в інтересах особи з неповною дієздатністю. Тому було б нелогічним і таким, що суперечить засадам цивільного законодавства, позбавлення недієздатного власника майна можливості використати його в своїх інтересах шляхом укладення спадкового договору.

Відчужувачами за спадковим договором можуть виступати не лише одинокі фізичні особи, але також подружжя або один із подружжя.

Набувачем у спадковому договорі, може бути фізична або юридична особа. При цьому фізична особа повинна мати повну цивільну дієздатність. Такий висновок випливає з того, що від набувача за умовами спадкового договору може вимагатися виконання різноманітних дій, у тому числі правочинів (надання матеріальної допомоги; дотримання певного ритуалу поховання, вказаного відчужувачем; виконання дій, спрямованих на досягнення певної суспільно-корисної мети, тощо).

Спадковий договір укладається у письмовій формі, підписується сторонами у присутності нотаріуса і підлягає нотаріальному посвідченню за місцем перебування основної частини спадкового майна.

Спадкові договори, предметом яких є нерухоме майно, посвідчує нотаріус із дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження.

Якщо предметом спадкового договору є майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність його реєстрації у відповідному реєструвальному органі після смерті відчужувача.

На майно, що є предметом спадкового договору, нотаріус накладає заборону відчуження у встановленому порядку, про що робить запис у всіх примірниках договору. У разі смерті відчужувача нотаріус знімає заборону відчуження майна.

У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення спадкового договору він визнається нікчемним.

Обов’язковість нотаріального посвідчення спадкового договору вимагає наявності у відчужувача правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на майно і надаються для огляду нотаріусу при посвідченні цього правочину. При посвідченні спадкового договору нотаріус накладає заборону на відчуження майна і таким чином додатково «підтверджує обсяг майна, що підлягає майбутньому відчуженню».

До спадкового договору можуть бути включені розпорядження немайнового характеру щодо виконання дій, спрямованих на здійснення будь-якої іншої певної суспільно корисної мети (наприклад, розпорядження особистими паперами, бажання призначити опіку над неповнолітнім тощо).

У частині виконання особистого розпорядження на відносини щодо спадкового договору за аналогією доцільно поширювати положення про виконавця заповіту, на якого за заповітом покладено обов’язок виконати ті чи інші дії. Зміст особистого розпорядження не може становити обов’язок виконати дії, які ображають честь і гідність набувача або інших осіб, обмежують його цивільну правоздатність тощо (наприклад, відчужувач не може обмежити набувача у праві наступного відчуження чи користування переданим майном на користь певного кола третіх осіб).

Набувач має виконувати дії, що є його обов’язком за договором, у точній відповідності до волі відчужувача. Тому у спадковому договорі мають бути чітко і конкретно застережені всі необхідні дії, які зобов’язаний виконати набувач. Зокрема, має бути визначено конкретний перелік, характер і періодичність таких дій, порядок і час (до відкриття чи після відкриття спадщини) вчинення. Однак у будь-якому разі умови договору мають бути сформульовані таким чином, щоб виключити можливість подвійного тлумачення волі відчужувача.

Якщо невиконання умов договору набувачем має місце до смерті відчужувача, договір може бути розірваний судом на вимогу останнього. У разі, коли невиконання набувачем обов’язків за спадковим договором має місце після смерті відчужувача, звернутися з позовом про розірвання договору може виконавець заповіту (якщо був заповіт), нотаріус або інша особа, призначені відчужувачем здійснювати контроль за виконанням спадкового договору.

Для забезпечення виконання спадкового договору відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за його виконанням. Зазначені повноваження може здійснювати фізична особа з повною дієздатністю або юридична особа. Така особа виконує свої обов’язки на безоплатних засадах, якщо інше не передбачено умовами договору. Водночас вона має право вимагати від набувача за спадковим договором відшкодування своїх фактичних витрат у судовому порядку у разі, якщо не досягнуто згоди з останнім щодо добровільного відшкодування витрат.

У разі неналежного виконання спадкового договору особа, яка здійснює контроль за його виконанням, може звернутися до суду з позовом про розірвання умов договору внаслідок невиконання його однією із сторін. У цьому випадку суд має керуватися загальними положеннями щодо виконання договірних зобов’язань.

Якщо особа призначена відчужувачем контролювати спадковий договір без її згоди, вона має право відмовитися від виконання цих обов’язків без пояснення причин. Така згода має бути виражена цією особою або шляхом подання заяви, яка додається до спадкового договору, або вчиненням підпису на ньому. У випадку непризначення відчужувачем особи, яка здійснюватиме контроль за виконанням спадкового договору після його смерті або якщо така особа була звільнена від виконання своїх обов’язків, контроль за виконанням договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Підстави і порядок розірвання спадкового договору обумовлені особисто-довірливим виконанням цього зобов’язання. Спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача, набувача або осіб, які здійснюють контроль за виконанням такого договору. За життя відчужувача спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Після смерті відчужувача спадковий договір може бути розірвано на вимогу осіб, які здійснюють контроль за виконанням такого договору.

На вимогу набувача спадковий договір може бути розірвано судом як до смерті, так і після смерті відчужувача. Для цього має бути встановлена неможливість виконання ним розпоряджень відчужувача. За наявності у набувача можливості виконувати розпорядження відчужувача, останній має право розірвати договір на загальних підставах з наслідками, передбаченими ст. 653 ЦК України.

Джерело: Святошинське районне управління юстиції у м. Києві