Торгівля людьми – сучасне рабство
Постраждати від торгівлі людьми може будь-яка особа, незалежно від статі та віку. Головними чинниками, які зумовлюють загрозливу ситуацію, є: порушення прав людини, складне соціально-економічне становище, безробіття, активізація міграційних процесів, соціальне сирітство, насильство в сім’ї тощо.
За даними експертів Організації Об’єднаних Націй (ООН), торгівля людьми за рівнем прибуткованості посідає третє місце у світі після торгівлі наркотиками і зброєю, але зі значно меншим ризиком для торгівців. Як правило, особи, які потрапляють у таку ситуацію, не завжди усвідомлюють, що стали предметом продажу, «живим товаром».
Торгівля людьми як соціальне, кримінальне явище має особливість пристосовуватися до нових умов життя, міняти свої форми і методи залежно економічної і соціальної ситуації в кожній конкретній країні й у світі взагалі. Тому, із часом з’являються нові тенденції в торгівлі людьми, змінюються методи та підходи злочинних угрупувань, способи вербування, групи ризику. Загалом зміни мають такі вияви: потерпілим від торгівлі людьми стають і чоловіки; менше жінок у віці за 35 років, а більше молодих - 15-18 років вивозяться для роботи в секс-індустрії, що свідчить про тенденції до омолодження бізнесу і дитячого рабства; з’являється інформація про факти торгівлі дітьми; торгівці висовують більше вимог до «якості товару»; усе більше з’являється потерпілих від торгівлі людьми, які використовувалися не в секс-бізнесі, а експлуатуванні в домашньому господарстві, на напівлегальних та нелегальних мануфактурах та фабриках (їх вік 30-50 років); нові місця пошуку товару (торгівці переходять до вербування у сільську місцевість).
Слід зазначити, що зважаючи на транснаціональний характер і специфіку злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, жодна окремо взята країна, незалежно від рівня її розвитку, не здатна самостійно ефективно протидіяти цьому явищу. Отже, для успішної боротьби з торгівлею людьми необхідне об’єднання зусиль всього світового співтовариства, забезпечення комплексного підходу до розв’язання проблеми, а саме - поєднання соціально-економічних, правових та гуманітарних заходів протидії. Це, зокрема:
1) проведення інформаційно-просвітницької роботи серед населення про небезпечні наслідки торгівлі людьми, приділяючи особливу увагу роботі серед груп ризику;
2) здійснення соціально-спрямованої державної політики, скорочення рівня безробіття, збільшення робочих місць, підвищення заробітної плати та соціальної захищеності населення;
3) гармонізація національного законодавства, приведення його у відповідність до міжнародних норм та стандартів, реальне застосування в практичній діяльності. Виконання зобов’язань по міжнародним конвенціям;
4) підвищення моральних устоїв у суспільстві, виховання почуття національної свідомості, патріотизму та соціальної активності у молодіжному середовищі;
5) розроблення та здійснення чіткої міграційної політики держави, з урахуванням регіональних та світових міграційних процесів;
6) забезпечення правової та соціальної захищеності українських громадян, що працюють за кордоном, правове врегулювання процесу працевлаштування громадян за кордоном, укладання двосторонніх угод про взаємне працевлаштування громадян;
7) посилення державного та суспільного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання, які надають послуги населенню щодо працевлаштування за кордоном, туризму, а також у сфері модельного та шлюбного бізнесу;
8) співпраця між правоохоронними органами, іншими урядовими та неурядовими і міжнародними організаціями з питань розшуку, повернення на батьківщину потерпілих внаслідок торгівлі людьми, їх захисту та надання реінтеграційної допомоги.
Джерело: Святошинський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.