Трагедія Бабиного яру - біль, який ніколи не мине

Бабин Яр - урочище на північно-західній околиці Києва, яке у період окупації Києва німецькими військами стало місцем масових страт і поховань. Бабин Яр став могилою десятків тисяч євреїв, а також українських патріотів, військовополонених, циган, підпільників, партизанів, націоналістів, заручників. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, тут було знищено більше 30 тисячі євреїв.

У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Ярі - приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.

…19 вересня 1941 року Київ захопила німецька армія і відразу ж почалося «остаточне вирішення єврейського питання», яке передбачало повне винищення єврейського народу.

Акцію знищення єврейського населення організували масштабно й фундаментально. 26 вересня 1941 р. відбулася нарада, на якій розглянули заходи щодо ліквідації єврейського населення міста. Було визначене місце розстрілу – Бабин Яр, один з найбільших на території Києва ярів, довжиною понад 2,5 км, глибиною від 10 до 50 метрів, де можна було б розмістити тисячі трупів. До Бабиного Яру існували зручні підходи, поряд залізнична станція Лук’янівка-товарна, що давало можливість створити враження у приречених, що їх чекає переїзд на нове місце проживання. Був розроблений маршрут, визначено місце збору осіб єврейської національності, надруковано і розклеєно по всьому місту більш як 2 тисячі листівок російською, українською і німецькою мовами з наказом про збір всього єврейського населення 29 вересня 1941 р. на розі вулиць Мельникова і Дегтярівської.

Вранці 29 вересня тисячі євреїв прийшли до зазначеного в наказі місця. До настання темряви німці встигли розстріляти лише дві третини з тих, хто прийшов, майже 22 тисячі. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на вул. Лагерній, а розстріляли наступного дня. Потім німецькі сапери підірвали схили яру, аби засипати тіла і змусили військовополонених вирівняти дно яру.

Упродовж двох наступних років страти у Бабиному Яру відбувалися по вівторкам і п’ятницям і тривали  аж до звільнення Києва від окупації. У 1941–1943 роках у Бабиному Яру розстріляли 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року – трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка. Крім того, Бабин Яр став місцем розстрілу п’яти циганських таборів…

Трагедія Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає національних ознак чи терміну давності, і наш обов’язок – не лише з гідністю вшанувати пам’ять загиблих, але й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини.