Цікавинки про Борщагівський край
На південно-західній частині міста Києва та частково на території Києво-Святошинського району Київської області розташована історична місцевість – Борщагівка. З 2001 року – це частина Святошинського району столиці. У давнину біля Теремків, Жулян починалася річка. Саме на її берегах були розташовані Борщагівки. Називали річку по різному: Желань, Нивка, П’явка, Боршівка, Борщівка. В описі Київської губернії зазначено, що вершина річки виходить з болота в Жулянах, ширина її 1 сажень, глибина її до 2 метрів, інколи протікає потічком, інколи пересихає.
Дослідник - краєзнавець Д.П.Де ля Фліз вказує, що у річці риби і раків багато, п’явок мало, якість води хороша, чудова. Десь на місці сучасної трамвайної зупинки «Вулиця Жолудєва» колись був розташований брід через річку. В одному з літописів зазначено, що на Желані в 1093 році військо Київського князя Святополка - Михайла Ізяславича зазнало поразки у бою з половцями. Також на берегах природного джерела краю було укладено мир між руськими князями Святополком Ізяславичем, Володимиром Мономахом та Олегом Святославичем.
Археологами доведено, що в давнину на території Борщагівок проживали племена чорноліської культури, скіфів. Саме вони залишили нащадкам льохи для зберігання їжі, глиняний посуд, матеріал, за допомогою якого «борщагівські» скіфи шліфували древка для стріл. Археологами знайдено, але за відсутності фінансування, не достатньо досліджено декілька скіфських поховань (в районі цвинтаря села Михайлівська Борщагівка, вулиці Симиренка 36-А).
В часи Русі – України на борщагівських землях проживали слов’яни, які заснували поселення: Добрий Дуб, Теремець (згадано в «Повісті минулих літ», 1150 р.).
Історична місцевість в минулому була багатою на ліс. По окраїнних землях від центру міста Києва здавна пролягав Волинський шлях до Білогородки (резиденції київських князів), Західної Європи. По наших землях проїжджали князі, бояри, посли, купці, мандрівники.
В період роздробленості Русі - України князі сприяли передачі земель київським монастирям: Михайлівському Золотоверхому, Микільському Пустинному, Братському Богоявленському, Софіївському. Під час зверхності Великого князівства Литовського та Речі Посполитої було підтверджено право деяких монастирських адміністрацій на володіння землями понад Желанню.
Наприкінці XVI століття виникає село Михайлівська Борщагівка (від назви власника земель Михайлівського Золотоверхого монастиря).
В 1640 році козацький полковник Нечай засновує «слобідку Борщівку» - майбутня Братська Борщагівка.
У XVII столітті частина земель Братської Борщагівки передана Києво-Могилянській колегії: садок та ставок, які стали місцем для літніх канікул та диспутів студентів та викладачів закладу.
Монастирська адміністрація сприяла таємному перебуванню в лісах понад річкою гайдамацьких загонів з Правобережної України.
Після секуляризації монастирських земель російською імперською владою (друга половина XVIII століття), частину борщагівських земель було передано в державну казну. Деякі борщагівські землі передано київській полковій сотні. Зростала кількість селян в поселеннях та хуторах. Адміністративно села належали до Київської губернії: Білогородської, Микілсько-Борщагівської волостей.
За радянської влади, в 20-х роках XX століття до Київського району, округу. В 30-х роках – до Київської приміської смуги, пізніше - області. На 1932 рік в Борщагівках існувало 1242 господарства, 6719 мешканців, 5 радгоспів.
Щодо походження топоніму Борщагівки історики не мають єдиної теорії. Що первинне - невідомо: від назви річки, від хуторів на річці, чи від назви рослини – «борщаг», «борщівець»? (Слово праслов’янського походження, що означає - «кислий»). Можливо від назви рослини утворилася назва річки, від неї – назва поселення. Краєзнавець XIX століття Похилевич зазначав, що Борщагівкою названо від того, що на річці були розташовані хутори, мешканці яких постачали ченців городиною для борщу необхідною.
Під час Голодомору 1932- 1933 років на борщагівській землі загинуло до 1 тисячі мешканців.
Наприкінці 60-х років XX століття розпочинається будівництво Микільсько-Борщагівського (в народі – Південна Борщагівка) житлового масиву. У 70-х роках Микільська, Михайлівська та Братська Борщагівки включені до меж міста Києва. Петропалвівська та Софіївська Борщагівки розташовані на території Києво-Святошинського району Київської області.
Джерело: історико-краєзнавчий музей «Історії Борщагівок» СЗШ №281