У СШ № 185 ім. В. Вернадського тривають Шевченківські дні (фото)
Шевченківський тиждень у СШ № 185 ім. В. Вернадського видався цікавим та насиченим. У класах були проведені літературні години «Вшановуємо Великого Кобзаря», інформаційні хвилинки «Життя та творчість Шевченка». З початку березня шкільні коридори перетворилися на поетичний вернісаж, де на кожному кроці учнів зустрічали безсмертні рядки з віршів Кобзаря та стінні газети, виконані учнями 5-11 класів на різноманітну тематику: «Т.Г.Шевченко – великий син українського народу», «Чому його називають Кобзарем», «Кохання у житті поета». Літературні вікторини «Тарасовими шляхами», «Чи знаємо ми Шевченка?», проведені учнями 5-11 класів разом з викладачами української мови та літератури Народовою О.С., Дацько В.А., Богославець М.В. зацікавили не тільки учнів, а й колег. Учні середньої школи мали змогу ознайомитися з книжковою виставкою «Шевченкові твори сяють, як зорі…», оформленою у шкільний бібліотеці. У кабінеті української мови та літератури (вчитель Кравченко О.С.) учнями 9-10 класів були продемонстровані електронні презентації з використанням інтерактивної дошки «Знайомий і незнайомий Шевченко». Учні 8-А класу зі своїм класним керівником Лупішко Т.М. відвідали Національний музей ім. Т. Шевченка у Києві, де змогли побачити оновлену експозицію до 200-річчя від дня народження Кобзаря та поділитися своїми враженнями з іншими учнями на засіданні круглого столу, присвяченого цій даті. Також відбувся конкурс читців творів Т.Шевченка, учасниками якого стали учні 5-9 класів.
Не залишилася осторонь і молодша школа. Учні початкових класів залюбки взяли участь у заключному концерті та виставці творчих робіт на тему «Поезії Шевченка очима дітей».
Завершився цей насичений тиждень літературно-музичною композицією «Присвята великому Кобзарю». Цей концерт-спогад, створений спільними зусиллями вчителів кафедри української мови та літератури на чолі з Шемчук Н.П. та учнями 3-11 класів, дав змогу усім учасникам та глядачам не тільки вшанувати пам’ять поета, а й заставив задуматися над тим, яким близьким та рідним нам, українцям, залишається Тарас Григорович Шевченко.
І через 200 років, поглядаючи на нас своїм сумним та проникливим поглядом, він ніби говорить з нами про головне – про нашу рідну землю, про нашу Україну.
Крізь рядки своїх віршів він разом з нами хвилюється, плаче, радіє, допомагаючи нам зрозуміти, хто ж ми такі є і ким повинні стати.
