Учні і вчителі школи № 55 доземно схиляються в подяці перед ліквідаторами Чорнобильської аварії (фото)

Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде.

Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам'ятає 

Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними лісами славилась чорнобильська земля. Та тільки до жахливої позначки, до радіаційної межі, проораної квітневої ночі 1986 року. Відтоді ця земля стала називатись зоною, скаліченою, непридатною для життя місцевістю. І якщо від атомної катастрофи здригнулись серця всіх землян, то слово "зона"не перестає боліти у цих серцях вже двадцять дев’ять років поспіль і ще довго лишиться в пам'яті людства.

Аварія на Чорнобильській АЕС стала новою віхою відліку в історії атомної енергетики, показала наскільки небезпечна позбавлена контролю сила атома і як неймовірно важко вгамувати її.

Проходять роки. Але біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже нема, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, своїм життям.

Учні і вчителі школи № 55 Святошинського району доземно схиляються в подяці ліквідаторам цієї страшної аварії, перед живими, перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

Джерело: школа № 55