Учні СЗШ №235 ім. В. Чорновола відвідали Національний музей «Чорнобиль»
Минуле, що зберігається в пам’яті, є частиною теперішнього
(Тадеуш Котарбинський)
Учні 9-А класу СЗШ 235 імені В. Чорновола на чолі з класним керівником Котляровою М.С. та вчителем історії Гордійчуком В.В. 
ознайомилися із експозицією музею національної трагедії, символу нездоланності українського народу в найстрашніших випробуваннях. Унікальні експонати музею: розсекречені документи, карти, фотографії, особисті речі ліквідаторів, реліквії із зони відчуження – змушували юних відвідувачів замислитися над найболючішими проблемами сьогодення.
Численні матеріали, з якими ознайомилися учні, свідчать про героїзм людей, які рятували Землю від страшного лиха. Вражаючі експонати розміщені в кількох залах. Тут є сучасні аудіовізуальні та інформаційно-довідкові технічні засоби, діорама «Чорнобильська АЕС до, під час та після аварії», діючі макети, унікальні відеоматеріали, комп'ютерні програми про катастрофу та її наслідки. На карті, яка розміщена на стелі одного з експозиційних залів, позначено всі атомні електростанції, що є на планеті, і рух радіоаційної хмари у квітні-травні 1986 року. Електронна Книга пам'яті учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС містить імена понад п'яти тисяч ліквідаторів.
Вхід у музейну експозицію – Чорнобильська дорога, на якій лежить вирвана з коренем яблуня – біблійне дерево життя, дерево пізнання добра і зла, а її живі червоні плоди котяться по дорозі нам назустріч, як людські долі, розсипаній по Україні. Уздовж дороги над головами – дорожні покажчики, на яких назви 76 міст і сіл України, стертих з обличчя землі радіацією. Дорога веде в Чорнобильську зону – зону відселення, зону відчуження. Над дорогою коругва з церкви Іоанна Богослова, що стоїть у Чорнобильській зоні в с. Довгий Ліс. Саме голос Іоанна Богослова з глибини століть попереджав нас: «Хто має вуха, хай чує...І засурмив третій янгол, – і велика зоря впала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А наймення зорі тій полин».
Біля входу в експозиційний зал нас зустрічає іконостас, зібраний з реліквій духовної культури Полісся. У порожніх очницях іконостаса – фігури в захисних костюмах і респіраторах. У центрі залу на «п'ятаку» – атомного реактора Чорнобильської АЕС установленио покров із церкви Архистратига Михаїла, під яким замість купелі, де хрестили немовлят, гойдається човен – символ Ноєвого ковчега. Човен наповнений дитячими іграшками. Над покровом два ангели: білий і чорний, добро і зло, їх вічна боротьба. Під крилами білого ангела портрети дітей Чорнобиля. Саме їхні погляди змушують замислюватись над тим, як зробити, щоб подібного більше ніколи не сталося.
Два інших зали присвячені Аварії і найважливішим родіям після аварії. Значна частина експонатів розповідає, як світова громадськість допомагає Україні подолати наслідки Чорнобильської катастрофи.
Про музей «Чорнобиль» відомо за межами нашої країни: діти зустріли кілька іноземних відвідувачів, зокрема із Японії, які приїхали вшанувати героїв. Музей став місцем роздумів про минуле та майбутнє людства, місцем пам'яті, храмом надії й спасіння, куди приходять сотні тисяч людей різного віку, національностей, аби пом'янути жертв Чорнобиля, куди прийшли і вихованці школи, щоб згадати цю страшну катастрофу, бо таке не повинно забуватися.
Джерело: управління освіти, молоді та спорту