Умови ефективного виховання дитини у сім’ї
Сім'я є важливим соціальним осередком формування особистості дитини, адже в процесі сімейного виховання та спілкування, формуються не лише пізнавальні властивості людини, а й важливі складові психічного життя: самооцінка, усвідомлення власного "Я", відчуття його тотожності за будь-яких життєвих обставин, засвоєння прийомів протидії зовнішньому тискові, вироблення критеріїв ставлення до інших людей.
Важливими для розвитку гармонійної, всебічнорозвиненої особистості є дотримання умов ефективного виховання дитини у сім’ї:
1. Потрібно пам’ятати, що не варто розглядати дитину як об’єкт виховання. Дитина – це особистість. Вона має право на любов і повагу до себе – такої, якою вона є. Приймати дитину - значить затверджувати неповторне існування саме цієї людини, із усіма властивими їй якостями.
2. Дитина має бути упевненою в батьківській любові незалежно від своїх сьогоднішніх успіхів і досягнень.
3. У дитині приховано безліч можливостей і талантів! Для того щоб виявляти себе, втілювати свої можливості в життя, їй потрібні визнання та підтримка близьких. Віра батьків в обдарованість дитини допомагає їй повірити в себе і виявити здібності.
4. Спілкуватися з дитиною необхідно на рівних, не принижуючи її гідності, не підвищуючи голосу, не ставлячи її в залежність від вашого стану чи настрою.
5. Варто взяти для себе за правило не оцінювати негативно особистість дитини, а піддавати критиці тільки неправильно здійснену дію або непродуманий вчинок. Наприклад, замість «Ти дуже жадібний хлопчик» можна сказати «Мені шкода, що ти не поділився з сестрою іграшками».
6. У спілкуванні з дитиною бажано використовувати не узагальнення: «Ти вічно кидаєш рюкзак де попало», а ситуативні зауваження: «Сьогодні твій рюкзак лежить не на місці».
7. Батьки повинні пам’ятати:
Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.
Якщо дитину висміюють – вона стане замкненою.
Якщо дитина зростає у докорах – вона починає жити у почуттях провини.
Якщо дитина зростає у терпимості – вона вчиться сприймати інших.
Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
8. Глибокий постійний психологічний контакт із дитиною – це
універсальна вимога до виховання, яка в однаковому ступені може бути
рекомендована всім батькам. Контакт необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці.
9. Не потрібно порівнювати своє чадо з іншими дітьми. Більшість дітей хворобливо ставиться як до негативних порівнянь, так і до схвалення дій інших дітей, сприймаючи це як нелюбов до себе.
10. Намагайтеся частіше ставити дитину в ситуації, коли вона самостійно робить вибір, довіряйте робити те, що вона може зробити сама. Створюйте сприятливі умови для дитини, щоб вона сама могла домогтись успіху. Це привчає дитину до самостійності, формує віру в себе.
11. Якщо використано більшість методів впливу на дитину, а її негативна поведінка повторюється, реагуйте на це нейтрально та неемоційно, уникайте конфлікту з дитиною. Необхідно пам’ятати, що нерідко дитина свідомо припускається поганих вчинків з єдиною метою – домогтися уваги дорослої людини. У цій ситуації дайте відчути, що більш ефективний спосіб привернути до себе вашу увагу – це добре поводитись.
12. Варто звернути увагу на те, які норми і цінності ви передаєте дитині своєю поведінкою, який приклад ставлення до людей, до життя ви їй показуєте.
Який засіб взаємодії з дитиною ви оберете – справа вашого смаку, характеру, освіти, але головне – питайте себе частіше: «Якою я хочу бачити свою дитину в майбутньому? Що я можу зробити для того, щоб вона росла в гармонії з собою?».
Джерело: Святошинський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.