В Централізованій бібліотечній системі «Свічадо» розгорнуто книжкову виставку, на якій представлена література про Івана Мазепу

«Козацьку волю я згадав!..

Там дзвін копит, і крик, і постріл,

Там шаблі рух меткий і гострий…

Володимир Сосюра

8 вересня 2014 року виповнилося 305 років з дня смерті Івана Мазепи, одного з найвідоміших гетьманів України, видатного історичного діяча, борця за незалежність України, мецената національної культури, мистецтва, науки, православної церкви.

В Центральній районній бібліотеці Централізованої бібліотечної системи «Свічадо» (бульвар Р.Роллана, 13-в) управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації розгорнуто книжкову виставку, на якій представлена література про Івана Мазепу.

Постать Мазепи привертала увагу багатьох письменників світу. Серед них: Богдан Лепкий, Джордж Байрон, Віктор Гюго, Олександр Пушкін, Юліуш Словацький. Володимир Сосюра та багато інших.

До уваги користувачів презентована книга кандидата історичних наук Теофіла Рендюка «Гетьман Іван Мазепа відомий і невідомий». П’ятимовний ілюстрований історико-документальний нарис, розроблений на основі широкої джерельної бази та власних досліджень, розкриває маловідомі аспекти політичних, дипломатичних та культурно-духовних взаємозв’язків між гетьманом Іваном Мазепою та його сучасниками - господарями Молдови та Валахії наприкінці XVII- початку XVIII століть.

 Вступне слово до унікальної книги написав Гетьман Українського Реєстрового Козацтва, член-кореспондент Національної академії наук України Анатолій Шевченко. Він зазначив, що за роки незалежності нашої держави написано чимало наукових праць, з’явилося багато популярних публікацій, присвячених різноманітним аспектам багатогранної державної, політичної, військової, дипломатичної, меценатської, церковно-релігійної та культурно-просвітницької діяльності одного з найвидатніших українських гетьманів. Проте саме Теофіл Рендюк, використовуючи досі невідомі в Україні наукові джерела, ретельно дослідив не лише останні місяці, а й дні та години життя Івана Мазепи та встановив точні місця багаторазових перепоховань та точне місце знаходження останнього поховання гетьмана.

Про активний вплив гетьмана на духовне життя в Україні періоду його правління розкриває книга Сергія Павленка «Іван Мазепа як будівничий української культури». Видання дає можливість глибше зрозуміти як розвиток культурного життя наприкінці XVII – початку XVIIІ ст., так і діяльність зверхника Гетьманщини у вирішенні найголовніших проблем тогочасного буття. Показана доброчинна позиція і роль гетьмана у церковно-духовних, культурницьких процесах .

До відома: Іван Мазепа народився 20 березня 1639 року у селі Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Він належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов.

Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років. Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.

З самого початку свого гетьманування Іван Мазепа виявив себе як великий покровитель і меценат національної культури, мистецтва, науки, православної церкви. Певною мірою він продовжував традицію, закладену в першій чверті XVII століття козацьким гетьманом Петром Конашевичем Сагайдачним, який свою полководницьку та державну діяльність поєднував із активною підтримкою розвитку освіти й науки.

Всілякими способами Мазепа допомагав, сприяв розвитку освіти в Україні. У Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах і навіть селах створював школи, бурси й шпиталі, наділяв маєтностями українські монастирі, котрі на той час були вогнищами просвіти завдяки власним школам і друкарням. Мазепа взяв під свою опіку Києво-Могилянську академію, дбав про її розвиток, щедро обдарував її маєтностями.

Гетьман щедро фінансував розвиток мистецтва, зокрема архітектури й малярства, прикрасив українські міста спорудженими й реставрованими чудовими храмами, розбудував в Україні на свій кошт, а також використовуючи військовий скарб, близько 20 церков. Різні за виконанням, величні, розкішні споруди водночас мають і спільні риси, названі мистецтвознавцями «Мазепиним барокко». Не тільки талант будівничого, а, можливо, й витончений художній смак гетьмана втілилися в цих церквах. Він відновив Києво-Печерську Лавру, обніс її монументальною кам'яною стіною, поставив дві гарні брами (Економічну й так звану Святу) з церквами над ними.

Після Петра Могили гетьман Іван Мазепа своїм коштом знову обновив Софійський собор і побудував Софійську дзвіницю, яка збереглася до нашого часу. В Пустинно-Миколаївському монастирі в Києві вибудував у 1690 р. нову величаву церкву Святого Миколая. Поставив Мазепа також велику церкву Вознесіння в Переяславі, яку згадував у своїх творах Тарас Шевченко.

Ім'я Мазепи набуло розголосу навіть на Сході, де він став відомим саме через те, що робив дорогоцінні дари. Церкві Гробу Господнього в Єрусалимі переслав срібну плиту, художньо вироблену, з гравіюванням, очевидно італійського майстра, яку використовували замість антимінса. На його ж кошти був надрукований арабський переклад Євангелія.

Гетьман Іван Мазепа опікувався не тільки культурою, а й розвитком економіки, промислами, мануфактурним виробництвом. Під проводом його уряду старшина й козаки розвивали промисловість України. По всій Гетьманщині поширилося керамічне виробництво, а ткацтво набуло характеру організованого фабричного виробництва полотна, сукна, шовку, козацьких пасів, плахт, килимів. Водяні млини, що були джерелом дешевої енергії, обслуговували паперні, гути, валюші-ступи для биття сукна, керамічні майстерні, лісопильні заводи.

Жодного українського гетьмана не славили так сучасники, як Мазепу – видатного протектора українського культурного й духовного життя. Нікому з гетьманів не було присвячено стільки панегіриків, поем і драм. В Україні статті про Івана Мазепу, в яких робляться спроби об'єктивно висвітлити життєвий шлях цього видатного діяча й водночас неоднозначну постать нашої історії, почали з'являтися з 1988 року. І все ж деякі автори досі не скинули з очей імперської полуди, над ними ще тяжіє хибний марксистсько-ленінський постулат, згідно з яким «класова боротьба є рушійною силою розвитку суспільства».

Джерело: Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації