В Україні продовжують реєструватись зооантропонозні інфекції – хвороби спільні для тварин і людей
Захворюваність населення країни на особливо небезпечні, спільні для людей та тварин, інфекції у 2013 році, як і у попередні роки, не перевищувала середні багаторічні показники. За даними Державної статистичної звітності, реєструвалися їх поодинокі випадки, але є всі умови для їх поширення.
У більшості регіонів заходи здійснюються у відповідності із «Комплексною Програмою основних заходів по профілактиці і боротьбі із зооантропонозними хворобами на 2010-2015 роки». Аналіз матеріалів, які надійшли від регіонів щодо стану виконання програмних завдань, свідчить про те, що більшість заходів виконано.
Зареєстровано два випадки захворювання на туляремію (у 2012 році – 3 випадки). В Київській області, Васильківському районі, с.м.т. Калинівка 11.12.2013 р. захворіли члени родини - чоловік (1952 р.н.), працівник комунального господарства та жінка (1957 р.н.), пенсіонерка. Джерело збудника туляремії – заєць, відловлений у лісі Макарівського району (розробка тушки). Діагноз у чоловіка: «туляремія, виразково-бубонна форма», у жінки - «туляремія, легенева форма», встановлені в інфекційному відділенні ЦРЛ Васильківського району. Обстежені лабораторно в реакції аглютинації, результати позитивні (20.12.2013 титри 1:200, 27.12.2013 та 10.10.2014 титри 1:800). Матеріал (кров хворих) в лабораторний центр доставлено після проведення лікування антибіотиками, біологічні та бактеріологічні методи досліджень були негативні. Захворілі проти туляремії не щеплені. У вогнищі проведено комплекс протиепідемічних заходів.
За даними галузевої ф-40 «Здоров» серологічно обстежено 813 хворих та осіб з підозрою на захворювання, у 46 (5,7%) отримані позитивні результати, в т.ч. 40 осіб в АР Крим (без епідеміологічних пояснень), 4 особи в Луганській області (результати в низьких титрах, при повторних дослідженнях дали негативні результати), 2 особи в Київській області, що є підтвердженням діагнозу туляремії. При обстеженні 342 осіб з профілактичною метою (здебільшого вакциновані особи), отримані позитивні результати у 194 осіб (56,7%), в т.ч. в АР Крим – 36, в Хмельницькій – 153, Чернігівській – 5 областях.
При бактеріологічних дослідженнях об’єктів довкілля із 45583 проб виділено 1 культуру туляремії з кліщів у Сумській області (в 2012 р. - із 60518 проб виділено 23 культури).
При серологічному дослідженні 22833 проб із довкілля у 369 отримані позитивні результати, що становить 1,6% від загального обсягу (у 2012 році (2,95%). Найбільше позитивних результатів виявлено в Київській – 53 проби (2,1%), Івано-Франківській – 12 проб (20,3%), Сумській – 16 проб (18,6%), Чернігівській – 32 проби (10,7%,) Тернопільській – 14 проб (4,4%), Запорізькій – 14 проб (1,5%) Житомирській – 36 проб (4,1%). Не виявлено позитивних результатів досліджень у Дніпропетровській, Львівській, Полтавській, Херсонській, Чернівецькій, м. Київ.
Звертає на себе увагу те, що впродовж двох останніх років виявляються нові ензоотичні з туляремії території виключно у чотирьох областях країни. Так, за 2013 рік із 21 виявлено: у Донецькій (9), Київській (1), Сумській (5) та Чернігівській (6) областях (у 2012-му році виявлено 19, в т.ч. у Донецькій – 1, Сумській – 4 та у Чернігівській – 14).
Щеплення людей проти туляремії, як і в попередні роки, не проводились через відсутність вакцини. У більшості областей останні щеплення проводились у 2010 р. Не проводиться також визначення рівня імунного прошарку з туляремії серед населення, проте в окремих регіонах така робота проведена: отримані позитивні результати в АР Крим - 31 особа, в Хмельницькій області – 153 особи, у Чернігівській – 5 осіб.
Площа оброблених полів становить 1773,9 тис. га.
У регіонах країни виконано дератизаційних та дезінсекційних робіт у населених пунктах, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах на площі 3321332,7 тис.м2 проти 198843,4 тис.м2 у 2011 р. (збільшення обсягів на 6%).
Випадків захворювання людей на сибірку не зареєстровано (у 2012 році - 1 випадок, Черкаська область).
Обстежено 2 особи з підозрою на захворювання, результати негативні.
Проведено бактеріологічних досліджень 2044 проб з об’єктів довкілля, в одному випадку отриманий позитивний результат (Черкаська область) із проби ґрунту подвір’я, де в 2012 р. зареєстровано випадок захворювання на сибірку. Серологічно досліджено 45 проб з об’єктів довкілля (АР Крим, Волинська, Одеська та Сумська області), результати негативні.
За даними Державної ветеринарної та фітосанітарної служби неповністю охоплені щепленнями тварини у Донецькій (84,7%) та Черкаській (74%) областях.
Останні випадки бруцельозу в Україні зареєстровані серед великої рогатої худоби (ВРХ) у 1992-му, серед свиней – у 2008 роках. За останні роки реєструються переважно завезені випадки захворювання людей бруцельозом.
Зареєстровано два випадки захворювання на бруцельоз в Луганській та Одеській областях.
У Луганській області - випадок захворювання завезений з Росіі Мешканець м. Рубіжне, 29.07.1989р.н., захворів 10.05.2013р. За медичною допомогою звернувся 15.05.2013р.
Обстежений на бруцельоз за епідпоказниками в зв’язку з перебуванням під час роботи у РФ в неблагополучному з бруцельозу господарстві,. Результати лабораторного дослідження у пробах від 17.05. та 30.05.2013р. позитивні (реакція Хеддельсона різко позитивна, реакція Райта - 1:200, РНГА – 1:640). Хворого госпіталізовано 23.05.2013р., Заключний діагноз: Гострий бруцельоз, середнього перебігу.
При епідрзслідуванні встановлено, що з жовтня 2011 року хворий працював будівельником у тваринницькому господарстві за адресою: Росія, Воронезька область, Новоусманський район, с. Хрінове. До України повернувся 04.05.2013 року, з його слів у даному господарстві двічі оголошувався карантин з бруцельозу великої рогатої худоби, серед тваринників та худоби запроваджувались лікувально-діагностичні та ветеринарно-санітарні заходи. Вживав в їжу м’ясо та некип’ячене молоко великої рогатої худоби з цього господарства, що і призвело до зараження бруцельозом..
В Одеській області (м. Одеса) підліток, 31.05.2002 р.н., захворів 01.05.2013 р., госпіталізований до Одеської міської інфекційної лікарні 07.05.2013 р. із діагнозом: «Двобічна пневмонія, сепсис. Реактивний поліартрит. Міокардит». 13.05.2013 р. переведений до Одеської обласної клінічної лікарні. 31.05.2013 р. за даними лабораторних досліджень встановлено діагноз: «Гострий бруцельоз». При двохкратному серологічному обстеженні отримані позитивні результати з наростанням титру (у реакціях Хеддльсона та Райта). Джерело інфекції та фактори передачі не встановлені.
Зареєстровано 11 випадків захворювання на лістеріоз ( у 6 регіонах: Харківська - 4, Донецька – 3 вип., Дніпропетровська, Закарпатська, Івано-Франківська області та м. Київ - по 1 вип.) Всі випадки лабораторно підтверджено. (У 2012 р 13 випадків : Донецька – 6, Рівненська – 2, Дніпропетровська, Закарпатська, Івано-Франківська, Харківська та Черкаська області – по 1 випадку.)
У Харківській області зареєстровано 4 випадки лістеріозу у мешканок м. Харкова (виявлені при обстеженні в зв’язку з передчасними пологами). Діагноз підтверджено лабораторно в усіх випадках клінічними лабораторіями, однак культури не були направлені для підтвердження в лабораторний центр. Епідемічно випадки між собою не пов’язані. Ймовірне джерело інфікування визначено в 2-х випадках: в одному – вживання без термічної обробки молочних продуктів, які було придбано на ринках м. Харкова, у другому – вживання продуктів, які були привезені від родичів з селищ Харківської області. Результати бактеріологічного дослідження на лістеріоз молока, сиру, курей з вогнища - негативні. ДУ «Харківський обласний лабораторний центр ДСЕС України» також підтверджено та направлено до національної колекції 6 штамів L.monocytogenes виділених з патматеріалу новонародженого.
У Донецькій області зареєстровано 3 випадки захворювання людей на лістеріоз (2012 р. - 6 випадків): по 1 випадку у мм. Слов'янську, Маріуполі, Волноваському районі. У 1 хворої діагноз підтверджено ДУ «Донецький обласний лабораторний центр ДСЕС України» бактеріологічно (збудник Listeria monocytogenes виділено при дослідженні крові на стерильність), у 2 хворих - серологічно (РНГА у титрах 1:200, 1:400). Всі захворілі - дорослі, з них - 2 жінки та 1 чоловік. Джерела інфекції не встановлені. Факторами передачі інфекції у 1 хворої ймовірно послужили овочеві салати з ранньої капусти, у 2-х - не встановлені. Протягом року в області досліджено на лістеріоз 6323 проби харчових продуктів та сировини, з них позитивні 16 проб (0,3%), в т.ч. L.innocua – 6, L.grayi-2, L.welshimeri -8 (2012р. - досліджено 9743 проб харчових продуктів та сировини, з них позитивні 26 проб (0,3%), в т.ч. L.monocytogenes – 5, L.seeligeri-2, L.innocua – 3, L.grayi-7, L.welshimeri -9).
В інших регіонах, де зареєстровано по одному випадку захворювання, джерело інфекції і фактори передачі не встановлені.
За даними ф-40 «Здоров» в 2013 р. по Україні обстежено: бактеріологічно 8854 хворих та осіб з підозрою на лістеріоз, з них з позитивним результатом 13 та 133 особи серологічним методом, позитивні 2 особи (Донецька область). 13 штамів L.monocytogenes ізольовані: у Волинській області – 2 із патматеріалу новонароджених, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Івано-Франківській та м. Києві – по 1 штаму від хворих, Харківській – 6 штамів із патматеріалу новонародженого.
Обстеження з профілактичною метою проводились тільки в 2 областях: Волинська область – бактеріологічно обстежено 501 особа, 1 позитивний результат у новонародженої дитина, матір якої в анамнезі перехворіла лістеріозом; Донецька область – серологічно обстежено 116 осіб.
Дослідження об’єктів довкілля проводилось в усіх регіонах України. Всього досліджено 40 962 проб, виділено 4 культури (Волинська – 2 штами; Львівська – 1, Рівненська - 1 області). Серологічно досліджено 808 проб, одна позитивна (Чернівецька область).
В Україні у 2013 році зареєстровано 1 випадок захворювання людини на гарячку Ку проти 4 у попередньому році. Захворів житель с. Виноградівка Арцизького району, 1974 р.н., який був госпіталізований в інфекційне відділення Арцизької ЦРЛ з причини хронічного бронхіту в стадії загострення, астенічного синдрому. При дослідженні парних сироваток крові в РНІФ виявлені антитіла до Coxiella burnetii в титрах 1 :20 - 1:80, у т.ч. імуноглобуліни класу Ig M в титрі 1:10, що засвідчило гостре захворювання на гарячку Ку. Причому перенесена інфекція гарячки Ку виявлена також у дружини хворого, 1983 р.н. (виявлені антитіла IgG в титрі 1:20 при відсутності IgM та IgА). Дана сім’я займається домашнім господарством, утримує власну худобу, яка забезпечує їх відповідними продуктами (молоко, бринза та ін.).
В той же час, статистичні дані про захворюваність не відображають фактичного рівня захворюваності, про що свідчать дані серологічного обстеження гарячкових хворих та контактних з хворими, а також те, що в останні роки випадки захворювань людей реєструються переважно в Одеській області, яка співпрацює з лабораторією рикетсіозів ДУ «Львівський НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України», тобто предметно займається проблемою гарячки Ку.
На теренах України у 2013 році в ході моніторингу епідемічної ситуації з гарячки Ку у Одеській області фахівцями ДУ «ЛНДІЕГ МОЗ України» та санітарно-епідеміологічної служби області серологічно обстежено 280 місцевих жителів, переважно гарячкових хворих. Антитіла до збудника виявлені у 19 осіб, що становить 3,57±1,11 %. Як і в попередні роки, переважна більшість серопозитивних осіб визначалась серед жителів гіперензоотичної зони Дунайсько-Дністерського межиріччя – 8,79±2,97 %. Причому усі вони були жителями Арцизького району. Серологічні ознаки перенесеної гарячки Ку (титри антитіл 1:10 – 1:40) виявлені також у двох жителів села Делені (у одного спостерігалась правостороння пневмонія), двох жителів із сіл Н.Каплани та Вознесенівка, а також у двох жителів м. Арциз. Окрім цього, антитіла до збудника гарячки Ку виявлені в сироватці крові жителя Білгород-Дністерського району, 1927 р.н. та у жителя м. Одеси, 1970 р.н., який лікувався з причини правосторонньої пневмонії. Причому, підвищені у нього до 1:160 – 1:80 титри антитіл, при відсутності імуноглобулінів класу М до C.burnetii, засвідчили недавнє перенесення гарячки Ку.
Для визначення ареалу поширення збудника гарячки Ку за межами Дунайсько-Дністерського межиріччя у Одеській області досліджено 17 проб іксодових кліщів та 16 проб органів мишоподібних гризунів з Савранського, Комінтернівського, Любашівського та Біляївського районів. При цьому корпускули Coxiella burnetii виявлені в трьох пробах кліщів (H. plumbeum із сіл Маяки, Августовка та Rh. sanguineus із с.Іллінка) та в органах жовтогорлої миші (с.Троїцьке) з Біляївського району. Слід зазначити, що у попередні роки на території Біляївського району, який межує з районами Дунайсько-Дністерського межиріччя, Coxiella burnetii виявлені в кліщах із с.Кам'янка (2011 р.), с. Іллінка та с.м.т. Біляївка (2009 р.), а антитіла до збудника були виявлені у жителя с. Троїцьке (2008 р.). У травні 1999 року на гарячку Ку захворів 16-річний житель с. Холодна Балка Біляївського району, однак захворювання пов’язувалось з відвідуванням родичів в Узбекистані, оскільки за місцем проживання можливого джерела інфекції виявилено не було.
Для визначення активності епідемічного процесу гарячки Ку у Донецькій області досліджено 137 сироваток крові гарячкових хворих та працівників з професійним ризиком інфікування. При цьому гострих захворювань на гарячку Ку не виявлено, однак перенесена раніше інфекція (титри антитіл 1:10 - 1:20) виявлена у одного працівника (обвалювальника м’яса) маріупольського м’ясокомбінату та у хворого з м. Красний Лиман, який лікувався в інфекційній лікарні.
При вивченні ензоотичності гарячки Ку у Донецькій області досліджено 635 екземплярів (42 проби) кліщів Dermacentor marginatus, H. marginatum та Rh. rossicus з 10 адміністративних територій. За результатами імунолюмінесцентної мікроскопії корпускули Coxiella burnetii були виявлені в п’яти пробах кліщів з м. Краматорська (с-ще Привілля - D. marginatus ), Шахтарського (с. Петрівське - D. marginatus), Амвросіївського (с. Василівка та с. Успенка - Rh. rossicus та H. marginatum) та м. Макіївка (с-ще Землянки - H. marginatum). Вперше методом ПЛР в реальному часі одночасно виявлені в кліщах специфічні ділянки ДНК збудника гарячки Ку та рикетсій групи кліщових плямистих гарячок (м. Краматорськ та м. Макіївка), що вказує на існування поєднаних природних осередків цих інфекцій у Донецькій області. При дослідженні методом імунолюмінесцентної мікроскопії мазків-відбитків внутрішніх органів 24 мишовидних гризунів Coxiella burnetii виявлені у миші лісової з околиці с. Новоселівка-Друга Ясинуватського району, вказуючи на ензоотичність гарячки Ку на даній території.
Серологічне дослідження 115 сироваток крові гарячкових хворих з Івано-Франківської (33), Тернопільської (36), Львівської (17), Закарпатської (2), Хмельницької (7), Черкаської (6) та Полтавської (14) областей не виявило гострих захворювань чи перенесеної гарячки Ку. В цей же час при дослідженні іксодових кліщів збудник інфекції виявлений на ензоотичних територіях Коломийського (с.Годи Добровідка) та Снятинського (с.Рудники) районів Івано-Франківської області, а також в кліщах із с. Дворище Володарськ–Волинського району Житомирської області, що характерно для знаходження популяції збудника у фазі резервації в міжепідемічний період.
Таким чином, реєстрація у 2013 році гострого захворювань на гарячку Ку у Одеській області вказує на продовження активного епідемічного процесу цієї інфекції на гіперензоотичній території Дунайсько-Дністерського межиріччя, зокрема в Арцизькому районі. Проведені дослідження іксодових кліщів у Одеській, Донецькій, Івано-Франківській та Житомирській областях засвідчили збереження збудника в окремих природних осередках.
Слід зазначити, що в країні існують 257 ензоотичних з гарячки Ку територій у 18 адміністративних областях країни, АР Крим та м. Севастополі. Очікуваний розвиток тваринництва та розширення природокористування в останні роки, а також наявність ландшафтних парків та заповідників з відповідною фауною – резервуарів та переносників C. burnebii сприяють збереженню природних, природно-господарських та господарських осередків гарячки Ку.
Згідно з даними Державної ветеринарної та фітосанітарної служби Україні у 2013 році випадки захворювань на гарячку Ку серед тварин відсутні. В той же час наявність в країні значної кількості ензоотичних територій щодо гарячки Ку, випадки захворювань на гарячку Ку людей (за період з 2007 р. зареєстровано 46 випадків, найбільше у 2011 р. – 15) та вищевказані результати досліджень лабораторії рикетсіозів Львівського НДІ епідеміології і гігієни та лабораторій Державної санепідслужби свідчать про продовження активного епізоотичного процесу та збереженню збудника в переносниках (кліщах). Ускладнює ситуацію і недостатня насторога медичних працівників до гарячки Ку (не всі хворі з діагнозами та епіданамнезом, які не виключають гарячку Ку, обстежуються лабораторно, причиною чого є і фактична відсутність в країні відповідних діагностикумів).
Все вищезазначене не дозволяє дати позитивний епідеміологічний прогноз щодо гарячки Ку, так як в будь-який час можуть бути ускладнення епізоотичної та епідемічної ситуації.
У 2013 році значно зросла кількість повідомлень з різних країн та континентів світу про захворювання на гарячку Ку, інфікованість збудником населення та сільськогосподарських тварин, а також про природні осередки інфекції. Найбільшу увагу викликають повідомлення з сусідніх з Україною держав та країн Європи в цілому.
У Російській Федерації повідомляється про 24 випадки гарячки Ку, три з яких спостерігались у Воронезькій області (http://www.rospotrebnadzor.ru). Описані природні осередки інфекції в Абхазії та підкреслюється значення гарячки Ку як професійної хвороби для тваринників (Малецкая О.В. та ін., 2013; Нафеев А.А. та ін.., 2012). Вказується на можливість різної вірулентності збудника в залежності від стадії патоадаптації і на генетичне розмаїття штамів Coxiella burnetii, циркулюючих на території Росії та суміжних держав (Панферова Ю.А. та ін., 2012).
У Польщі основним джерелом інфекції гарячки Ку є велика рогата худоба, з якою були пов’язані 5 епідемічних спалахів в Малопольському, Підкарпатському, Опольському та Сілезькому воєводствах.
В Угорщині серед обстежених в південних районах 126 собак (100 отарних, 12 мисливських та 14 бродячих) частка серопозитивних щодо гарячки Ку тварин складала 20,3 %, у однієї з них спостерігався позитивний результат ПЛР у пробі крові (Hornok S. е.а., 2013).
Аналіз епідемічних спалахів гарячки Ку, які спостерігались протягом 1982-2010 років у Болгарії, Німеччині, Франції та Нідерландах показав, що основним джерелом інфекції були вівці та кози, що засвідчило необхідність координації відповідних діагностичних, протиепідемічних та протиепізоотичних заходів (Georgiev M. е.а., 2013).
Вивчення спалаху гарячки Ку у Німеччині, яким було охоплено 331 жителів густонаселеного району міста Jena у 2005 році, показало, що критична зона інфікування знаходилась в межах 500 м довкола ураженої ферми, де відбувалось ягніння овець (Boden K. е.а., 2013).
В Нідерландах наголошується на важливе значення комп’ютерної томографії для своєчасного виявлення хронічної гарячки Ку в ендемічних районах, оскільки 56 % хворих з хронічними формами (ендокардитом, інфекцією васкулярних протезів, аневризмою аорти) не могли вказати на перенесене раніше гостре захворювання (Barten DG, е.а., 2013).
В Бельгії ізоляти Coxiella burnetii, яких виділили від кіз та корів, мали відмінні геномні профілі від штамів, які були виділені під час спалаху гарячки Ку в Нідерландах (Mori M. е.а., 2013).
В Данії проведене вивчення впливу перенесеної гарячки Ку на протікання вагітності у жінок не виявило суттєвих відмінностей у порівнянні з контрольною групою. Навіть у 10 жінок з сероконверсією своєчасно народились здорові діти (Nielsen SY. е.а., 2013). Однак на ендемічних територіях, де частка серопозитивних вагітних жінок становила 47,2 %, контакт з тваринами слід вважати потенційним фактором ризику захворювань на гарячку Ку та розвитку патології вагітності (Nielsen SY. е.а., 2013).
Центром з рикетсійних інфекцій у Франції (Марсель) повідомляється про вперше виявлені 4 випадки хронічної гарячки Ку з низькими титрами антитіл.
В Іспанії проведені дослідження вказали на потенційну роль благородних оленів як джерела інфекції гарячки Ку в окремих фермерських господарствах (González-Barrio D. е.а., 2013). Повідомляється також про розвиток полімікробного ендокардиту, викликаного коінфекцією C.burnetii та Enterococcus faecalis (Mora-Rillo M. е.а., 2013), а також про гостре захворювання на гарячку Ку з явищами моноартриту (Ortiz-Sanjuán FM. е.а., 2013). Аналіз 87 випадків гарячки Ку, які спостерігались протягом 2003-2011 років на о. Мальорка, показав, що у 44,8% хворих спостерігалась пневмонія, у 24,1% - гарячковий стан, у 25,6% - гепатит, в одному випадку спостерігались ознаки хронізації інфекції (Raya Cruz M. е.а., 2013).
У Португалії виявлено 32,6 % інфікованих збудником гарячки Ку стад малої рогатої худоби, в яких за результатами ELISA частка серопозитивних кіз становила 10.4%, а овець – 8,6%. (Anastácio S. е.а., 2013).
Гарячка Ку, поряд з бруцельозом, туберкульозом та ехінококозом є найбільш актуальними зоонозними захворюваннями у Середземномор’ї (Fenga C. е.а., 2013). В Італії вивчення інфекції гарячки Ку у коней показало, що Coxiella burnetii спричинила 9 із 122 абортувань чи мертвонароджень, а частка серопозитивних коней становила, в середньому, 15,8 % (Marenzoni ML. е.а., 2013).
У Греції аналіз 35 випадків хронічної гарячки Ку вказав на необхідність довготривалого серологічного моніторингу для визначення ефективності та тривалості лікування (Kokkini S. е.а., 2013).
У Туреччині серед жінок з патологією вагітності частка серопозитивних щодо гарячки Ку становила 27,8%, серед їхніх чоловіків – 38,7 % - 41,9 % (за ELISA та РНІФ відповідно), а серед здорових вагітних жінок – 4,5% - 9,1%.
В Ірані за результатами імуноферментного аналізу (ELISA) виявлено 19,5 % інфікованих овець та 27,2% інфікованих кіз в 4-х різних провінціях, причому в центральній частині країни (Isfahan) їх інфікованість сягала, відповідно, 23,8% та 40,8% (Asadi J. е.а., 2013).
У Саудівській Аравії серед гарячкових хворих антитіла до C. burnetii були виявлені у 32,5 % пацієнтів, при 4 % в контрольній групі осіб. Причому титри антитіл в РНІФ становили від 1:128 до 1:1024 (Almogren A, е.а., 2013). Хронічна форма гарячки Ку діагностована завдяки магніто-резонансній та комп’ютерній томографії, яка виявила аортальну псевдо аневризму у хворого через 8 років після операції (Moustafa S. е.а.. 2013).
В Африці високий ризик захворювання на гарячку Ку вказується в Ефіопії, де інфікованість збудником C.burnetii виявлена у 31,6 % корів, 90,0 % верблюдів та 54,2 % кіз з 8 обстежених общин (Gumi B. е.а., 2013).
На півночі Танзанії гарячка Ку ідентифікована у 20.3% гарячкових хворих (Crump JA, е.а., 2013). У північній частині Того в різних етнічних групах населення частка серопозитивних осіб становила від 27,1 % до 45,5 %, а інфіковані корови виявлялись у 6,7 разів частіше при наявності абортувань (Dean AS. е.а., 2013). В Замбії при дослідженні методом ПЛР проб крові корів та кіз ДНК C.burnetii виявили, відповідно, у 7,77 % та 7,55 % проб, з найбільшою часткою позитивних результатів на сході країни (провінція Chama) (Qiu Y. е.а., 2013). Ендемічність гарячки Ку виявлена в сільській місцевості Сенегалу, де позитивні результати ПЛР виявлено в 22,6 % проб крові жителів села Ndiop, при 7,5 % позитивних проб пороху повітря (Ratmanov P. е.а., 2013). На заході Африки (Гамбія) антитіла до C.burnetii виявили у 8,3 % дітей віком до 15 років, які проживали у 8 селах (van der Hoek W. е.а., 2013).
На Американському континенті повідомляється про епідемічний спалах гарячки Ку в США в штаті Вашингтон у 2011 р. і, при якому було інфіковано 21 особу (титри антитіл в РНІФ >= 1:128) після перебування на фермі з абортуваннями серед кіз. Причому клінічні ознаки хвороби спостерігались лише у 15 осіб.
Поряд з тим описано випадок хронічної гарячки Ку (Rochester, штат Міннесота) з явищами психозу на фоні лікування гідроксихлороквінолоном (Das P. е.а., 2013). В штаті Айова повідомляється про гарячку Ку у трьох оперованих пацієнтів кардіохірургічного відділення, у т.ч. з коарктацією аорти у однієї дитини (Gunn TM. е.а., 2013). Випадок гострої гарячки Ку описано у хворого з явищами мієломної гранульоми, який захворів після перебування на південному заході США, включаючи штат Техас (Herndon G. е.а., 2013). Випадок хронічної гарячки Ку з аневризмою аорти описано у 64-річного жителя штату Айова, який перебував у тісному контакті з фермерськими коровами та вівцями (Ikediobi UT. е.а., 2013).
У Канаді, в штаті Альберта, де висока щільність фермерських господарств, протягом 1998 – 2011 років було зареєстровано 39 випадків гарячки Ку (0,087 на 100 тис. населення), які спостерігались переважно у травні-червні. У більшості випадків мав місце контакт з фермами або худобою, переважно коровами, вівцями та козами (Snedeker KG. е.а., 2013).
У Мексиці (Мехіко) описано випадок гарячки Ку, яка протікала у вигляді грануломатозного гепатиту у 35-річного мужчини (Aguilar-Olivos N. е.а., 2013).
У Французькій Гвіані від хворих осіб виділили 5 ізолятів Coxiella burnetii, у т.ч. епідемічний варіант в Гаяні, який викликає пневмонію та ендокардит і виглядає більш вірулентним, ніж відомі штами (Mahamat A. е.а., 2013).
Активізувалось вивчення гарячки Ку і на Азійському континенті. У Південній Кореї протягом 2006-2011 років виявлено 65 серологічно підтверджених випадків гарячки Ку, при яких у 87,7 % хворіли мужчини, дорослі становили 98,5 %, міські жителі – 67,7 %. Підвищений ризик захворювання спостерігався лише у 45,7 % серопозитивних осіб, у двох хворих діагностовано коксіельозний ендокардит (Kwak W, е.а., 2013). Описано також випадок гарячки Ку з явищами енцефаліту, з характерними змінами в цереброспінальній рідині та при магнітно-резонансному обстеженні (Lim JA. е.а., 2013).
На Тайвані ретроспективне вивчення перехресних серологічних реакцій в ELISA серед 102 хворих на гарячку Ку показало значну кількість (до 57,8 %) позитивних результатів з Mycoplasma pneumoniae та Chlamydophila pneumonia. Про це мають знати клініцисти, щоб уникати помилкового діагнозу та недооцінювати істинне поширення гарячки Ку (Lai CH. е.а., 2013).
В Китаї гарячка Ку поширена у 24 провінціях, у 5 з них спостерігались епідемічні спалахи (Wu XB. е.а. 2013).
В Таїланді, після реєстрації двох випадків коксіельозного ендокардиту інфіковані збудником свійські тварини (за ПЛР–позитивними пробами плацент) виявлені у 8 провінціях (Yingst SL, е.а., 2013).
В Австралії виявили високі титри антитіл до Coxiella burnetii у кішок, які народили кошенят, без патологічних змін у родовспоміжних шляхах. Автори підкреслюють важливе значення котів у поширенні інфекції гарячки Ку (Kopecny L., е.а., 2013). На ендемічних територіях штату Queensland специфічні ділянки ДНК Coxiella burnetii виявили в біологічному матеріалі 11,9 % коней, 7,8 % котів та 5,2 % собак, 7,8 % летючих лисиць, 5,1 % коал та 6,7 % кліщів. В пробах ґрунту та повітря - відповідно у 2,0 % та 6,9 % (Tozer SJ, е.а., 2013). Слід згадати, що у цьому штаті була вперше у світі ідентифікована гарячка Ку у 1935 році.
У Святошинському районі м.Києва за 10 років зареєстровано лише 1 випадок бруцельозу (2008 р.), завезений з Азербайджану.
Враховуючи,що основним джерелом зооантропонозних інфекцій є тварини: кози, вівці, велика рогата худоба, коні, олені, верблюди, свині, собаки, коти, зайці, ондатри, мишовидні гризуни, а також переносники – кліщі та інші комахи, епідемічне благополуччя (серед людей) можливе лише при ефективній профілактиці цих хвороб серед тварин.
Людина заражається від тварини :
аліментарним шляхом – при вживанні м’яса,молока, молочних продуктів, води;
аспіраційним шляхом – при вдиханні інфікованого пилу;
контактним шляхом – при догляді за тваринами,обробці тваринницької сировини (шкіра, вовна тощо);
трансмісивним шляхом – при укусах кліщами та іншими комахами.
Для запобігання зараженню на зооантропонозні інфекції необхідно дотримуватись заходів особистої профілактики:
вживати м’ясні продукти тільки після якісної термічної обробки;
не використовувати сире молоко;
не користуватись водою з відкритих водойм без кип’ятіння;
не купувати харчові продукти у місцяї стихійної торгівлі;
захищати харчові продукти від мух;
старанно слідкувати за чистотою рук;
дотримуватись чистоти в приміщеннях;
проводити дератизаційні заходи;
забезпечувати профілактику та лікування домашніх та свійських тварин (при потребі);
проводити щеплення осіб при перебуванні в ензоотичних регіонах або професійних груп з підвищеним ризиком зараження;
запобігати укусів кліщами та іншими комахами.
У разі появи перших ознак захворювання з підйомом температури потрібно терміново звертатись по медичну допомогу.
Джерело: Лікар-епідеміолог санепідслужби Г.П.Кішенець Святошинського району