Відвідування Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки

Студенти Університету третього віку Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району м. Києва разом з психологом відділення денного перебування Тетяною Дмитренко днями переглянули виставу «В цьому старому милому домі».

Київський театр імені Лесі Українки завжди славився своїми акторськими та режисерськими індивідуальностями. Театр завжди був і залишається театром ансамблю.

Як часто ми не можемо усвідомити свого щастя, вічно незадоволені собою та іншими, висуваємо претензії – нас, мовляв, недостатньо люблять, не цінують, не розуміють... І в один момент, піддавшись, скороминущій пристрасті, яка, як нам здається, і є те саме справжнє почуття, спалюємо мости, знищуємо все, що створювалося власними руками. А коли приходить протверезіння, поспішаємо назад, склеїти уламки колишнього життя в надії повернутися, повернути.

У такій ситуації опинилася Юлія, героїня п’єси "У цьому милому, старому домі", створений видатним драматургом Олексієм Арбузовим у другій половині двадцятого століття і прочитаний Михайлом Резніковичем разом з акторами театру на початку століття двадцять першого. Це четверте звернення режисера до драматургії всесвітньо відомого автора.

Повернувшись за давно залишеним та легко забутим почуттям, вона розуміє, що назад дороги немає. І хоча в цьому милому старому будинку все для неї рідне, вона тут вже чужа.

Запізнилася... Її поїзд "промчав, на стиках брязкаючи, замовкли колишні оркестри". Її місце у серці чоловіка, покинутого нею, зайняла інша. І звуть цю іншу, яка подарувала йому надію і любов – Ніна, світла, відчайдушна дівчина, смішна і зворушлива. Інша. І наш герой Костянтин, розчинився в ній, не залишивши колишній дружині ні можливості, ні шансу на відновлення минулих стосунків. Навіть діти, їхні спільні діти – Юлії і Гусятникова, що встигли подорослішати за час розлуки, дозволили новому коханню батька: «БУТИ».

Як проявить себе Юлія в сформованій ситуації? Чи вистачить благородства, жертовності та розуміння? Чи зуміє вона дозволити бути щасливим тому, кого, колись не роздумуючи, поранила, чи буде відстоювати своє право на сімейне щастя і любов?

Вистава – одкровення, що змушує замислитись, щось зрозуміти в собі, в близьких тобі людях.

Студенти вдячні режисерам та акторам за виставу, за сильні емоції та привід подивитися на життя іншими очима.

Джерело: Територіальний центр соціального обслуговування Святошинського району м. Києва.