Викладач Київської дитячої музичної школи № 23 Тетяна Стефанишина виступила в урочистому концерті органної музики (фото)

В невеликому містечку Ворзель, що неподалік від Києва, мала місце велика навіть для всієї Київщини подія – 8 жовтня відбувся перший за історію Ворзеля урочистий концерт органної музики з нагоди встановлення органу. Вперше за довгі роки на Київщині в костелі святого Яна Павла ІІ встановлено німецький акустичний трубний орган, якому понад сто років.

В цій урочистій події активну участь взяла викладач вокально-хорового відділу класу сольного академічного співу Київської дитячої музичної школи № 23 відділу культури та охорони культурної спадщини Тетяна Стефанишина. У її виконанні в дуеті з органом, на якому майстерно грала відома українська органістка і композиторка Світлана Острова, прозвучала музика К. Сен-Санса (Франція), Ф. Шопена (Польща), авторська музика композиторки.

У виконанні тріо разом зі скрипкою (Христина Федик – викладач училища ім. Глієра, артистка ансамблю ім. Б. Лятошинськаго) прозвучала музика Д. Бортнянського, Ц. Франка, Р. Мануеля, Й. Венцля. Костел був переповнений вдячними слухачами не тільки з Ворзеля (ворзеляни пишаються тим, що мають орган у своєму містечку), і навіть із Києва.

Із яскравим виступом свого викладача привітали учні КДМШ №23 – сестри Мідея та Адріана Наруцькі разом із батьками. Захід відвідали відомі діячі культурної еліти Ворзеля, зокрема, враженнями ділилась журналіст Алла Багірова: «Орган звучав то драматично, то величаво, дослухаючись дотиків пальців та емоційного стану знаного в Україні композитора і виконавця Світлани Острової. А скрипка в руках Христини Федик, як золота нитка у тугому полотні, додавала вишуканості і блиску. А над цим мереживом музики з небес розливалося вранішньою росою сопрано Тетяни Стефанишин. Неймовірна феєрія звуків підсилювалася духовною атрибутикою костелу. Після концерту подумалося. Дійсно, люди прагнуть краси і духовності. Знаходячись в залі, у жодного з присутніх, мабуть, не виникало питань щодо життєвих, а тим більше політичних, переконань тих, хто знаходився по сусідству. Всіх єднала її величність музика. В піднесеному настрої, не дивлячись на плаксиву погоду, всі і розійшлися. Після такого свята почуттів, от дійсно, не виникає бажання щось комусь доводити, пояснювати. Все і так ясно - якщо добром засіяне поле, то і сходи наступного врожаю принесуть добро».

Джерело: відділ культури та охорони культурної спадщини