Військово-транспортний обов'язок
У зв’язку з оголошеною 17 березня 2014 року в Україні мобілізацією, підприємства, установи й організації приватного і публічного права, а також органи державної влади та місцевого самоврядування почали отримувати запити органів військового управління про транспортні засоби. Не виключаючи патріотичного настрою, такі запити мають бути виконані адресатами і на підставі чинних норм права.
Так, військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян-власників транспортних засобів (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; п.п. 2, 3 Положення про військово-транспортний обов’язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1921 від 28 грудня 2000 року).
Порядок виконання військово-транспортного обов'язку встановлюється урядом. Проте, акти уряду мають меншу юридичну силу перед законами, а тому у спірних питаннях має бути застосований саме закон.
Виконання військово-транспортного обов’язку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації. Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється військовими комісаріатами на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлюються відповідними розпорядженнями. Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби. Типова форма такого акта станом на час написання статті не встановлена. Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; дана норма діє від 08 червня 2014 року).
Вилучення для тимчасового використання транспортних засобів або відчуження з наступним повним відшкодуванням їх вартості, передача військовим формуванням на період мобілізації та у воєнний час здійснюється на підставі документів, що видаються органами військового управління (п. 4 Положення про військово-транспортний обов’язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1921 від 28 грудня 2000 року).
До органів військового управління належать, зокрема, і військові комісаріати. Так, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території (п. 1 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 03 червня 2013 року).
Військові комісаріати, зокрема, ведуть на відповідній території облік підприємств, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань, а також облік людських і транспортних ресурсів, призначених для забезпечення потреб оборони держави (п.п. 9, 11 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 03 червня 2013 року).
Для належного виконання даного повноваження військовим комісарам надане право здійснювати відповідно до своїх повноважень контроль за виконанням підприємствами вимог законодавства з питань оборони, а також право проводити перевірки технічного стану транспортних засобів підприємств та їх придатності до передачі Збройним Силам та іншим військовим формуванням під час мобілізації та у воєнний час (п. 12 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 03 червня 2013 року).
Таким чином, направлення відповідного запиту про транспортні засоби та закріплених за ними водіїв є формою контролю військового комісара за виконанням підприємствами, установами і організаціями законодавства з питань оборони.
У свою чергу, відповідальність за підготовку транспортних засобів для передачі військовим формуванням покладається на керівників підприємств, установ та організацій і громадян-власників транспортних засобів, які зобов'язані забезпечити:
- відбір разом з представниками військових формувань відповідних транспортних засобів за типами і марками;
- виконання основних вимог до транспортних засобів, призначених для передачі військовим формуванням на період мобілізації та у воєнний час, та наявність запасних частин, шанцевого інструменту і заправного інвентарю, що входять у комплекти, які разом з транспортними засобами передаються військовим формуванням на період мобілізації та у воєнний час;
- підготовку транспортних засобів для перевезення особового складу та встановлення спеціального обладнання; заміну за погодженням з районними (міськими) військовими комісаріатами застарілих транспортних засобів новими і більш досконалими у разі їх надходження;
- проведення перевірки технічного стану транспортних засобів, призначених для передачі військовим формуванням згідно з мобілізаційними планами;
- розроблення необхідних мобілізаційних документів про постачання транспортних засобів (крім транспортних засобів, власниками яких є громадяни);
- подання до військових комісаріатів один раз на рік, не пізніше грудня, відомостей про наявність і технічний стан транспортних засобів, а також про громадян, які працюють на підприємстві, в установі та організації на цих засобах;
- доставку транспортних засобів, призначених для передачі військовим формуванням, відповідно до нарядів районних (міських) військових комісаріатів у визначені пункти.
З огляду на викладене вище, у керівників підприємств, установ і організацій відсутні правові підстави відмовляти військову комісару у наданні відповіді на його запит.
Більше того, ненадання запитуваної інформації є правопорушенням, за яке встановлена адміністративна відповідальність – ст. 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Право скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.2101 КУпАП, має військовий комісар або уповноважена ним особа (ч. 2 ст. 255 КУпАП). Повноваження скласти протокол про адміністративне правопорушення може бути надане військовим комісаром відповідному військовослужбовцю, призначеному на посаду у військовому комісаріаті, за письмовою резолюцією. Розгляд справи про даний проступок покладається на військового комісара (ст. 235 КУпАП).
Органи військового управління мають право одержувати від Держкомстату, Державтоінспекції МВС, органів технічного нагляду за станом транспортних засобів та їх органів на місцях інформацію за встановленими формами про наявність і технічний стан транспортних засобів (п. 17 Положення про військово-транспортний обов’язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1921 від 28 грудня 2000 року).
Варто також зауважити, що реєстрація, перереєстрація, переобладнання та зняття з обліку транспортних засобів, які плануються для передачі військовим формуванням, в органах Державтоінспекції МВС та в органах технічного нагляду за станом транспортних засобів проводиться після погодження з районними (міськими) військовими комісаріатами (крім легкових автомобілів та причепів до них, мотоциклів і мотоколясок, власниками яких є громадяни - п. 18 Положення про військово-транспортний обов’язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1921 від 28 грудня 2000 року).
У випадку реєстрації (перереєстрації), переобладнання чи зняття з обліку транспортних засобів, які можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період обов'язок щодо подання до відповідних органів, які здійснюють державну реєстрацію та облік транспортних засобів, документів з відміткою районного (міського) військового комісаріату про постановку транспортних засобів на військовий облік (зняття з військового обліку) покладається на підприємства, установи та організації, які є власниками таких транспортних засобів (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Джерело: відділ з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації