Вшануємо героїв разом: вони визволяли Київ, вони серед нас

...Журливий листопад вкотре нагадав, чому, саме на початку останнього місяця осені по всьому місту розквітають на братських могилах, біля пам’ятників, стел і обелісків айстри і жоржини.

70 років тому, 6 листопада 1943 року, Київ героїчними зусиллями був звільнений від німецько-фашистських окупантів.

Півтора місяця війська 1-го Українського фронту, за підтримки партизан і мирного населення готувалися до визволення столиці України.

Місто було визволене в ході Київської наступальної операції, що тривала з 3 по 13 листопада 1943 року.

День визволення Києва від фашистської окупації – особливий і пам'ятний. У ньому – наша гордість за подвиги визволителів і біль за загиблих рідних і близьких. Кожен метр землі окроплений їх кров'ю. Багато братських могил залишилося навкруги.

У цей день ми вклоняємося воїнам-визволителям, живим учасникам тих героїчних подій.

Подвиг наших ветеранів – це еталон мужності, патріотизму, сили волі та справедливості. Вони зберігають правдиву історію великої перемоги нашого народу, передаючи її нащадкам заради єдності майбутніх поколінь.

Все менше посивілих ветеранів – учасників та свідків тієї жахливої війни знаходиться сьогодні в життєвому строю. Вина цьому і опалена війною молодість, і підірване здоров’я в результаті знаходження тривалий час в сирих окопах та бліндажах, холод та голод, рани. Їхні груди вкриті орденами та медалями, в їхній пам’яті навічно закарбувались лихоліття війни.

Не хочеться навіть думати про те, що колись настане день, коли з життя піде останній ветеран, остання людина, яка ціною власного життя наближала до нас довгождану свободу. Піде у небуття, забере з собою живі спогади, залишивши після себе пам'ять – світлу, вічну пам’ять про незабутніх героїв.

А скільки їх було в партизанських загонах! Вони ходили в розвідку, лікували ранених, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів. Наш народ заплатив неймовірно страшну ціну за право бути вільним.

В душах ветеранів і по цей день ще живе та жахлива війна, що тривала майже 35 000 годин, тисяча чотириста двадцять днів і ночей, цілих чотири роки! Чотири довгих роки знадобилось солдатам-визволителям, щоб зупинити фашистську навалу.

З глибокою вдячністю ми схиляємо голови перед героями, тими хто подарував нам мирне життя. Ми вдячні їм за те, що кожен день вони передають нам свою невичерпну енергію людяності і взаємодопомоги, любові до рідної землі та рідного народу. За ратний подвиг, за мужність і героїзм ми щиро вдячні героям, які не шкодували власного життя заради щастя та миру сьогодення.