Вшанування пам’яті Василя Стуса

41 рік тому, 4 вересня 1985 року, у таборі Перм-36 обірвалося життя Василя Стуса — поета, правозахисника й одного з тих, хто не погодився мовчати перед радянською системою.

Сьогодні голова Святошинської РДА Георгій Зантарая вшанував його біля будинку на вулиці Чорнобильській, 13-А. Поруч були сестра та онука, заступниця Олеся Самолудченко, начальник управління освіти Олексій Сукенніков, директор ліцею № 200 імені Василя Стуса Дмитро Любарець та мешканці будинку.

Це було його останнє київське помешкання. Тут разом із родиною він прожив дев’ять місяців — із серпня 1979 року до другого арешту у травні 1980-го. Додому вже не повернувся.

За переконання та захист української культури його двічі ув’язнювали. Твори забороняли й частково знищували. Намагалися позбавити не лише свободи, а й можливості бути почутим.

Те, проти чого він виступав, не залишилося в минулому. Росія знову веде війну не лише проти наших міст і людей, а й проти української мови, культури та історичної пам’яті. Тому ці рядки говорять і про наш час.

Він писав, що повернеться до свого народу. Так і сталося. У словах, які пережили режим. У незалежній Україні, якої він не встиг побачити і яку ми захищаємо сьогодні.