Його величність випускний (фото)

30 травня 2015 року. Ошатна молодіжна зала Київського міського будинку вчителя. Не кожній школі столиці випадає честь провести випускний бал саме тут, а от середній загальноосвітній школі № 206 це вдалося.

Урочисту тишу порушує дзвінкий спів фанфар – і перед присутніми тут випускниками 11-их класів, їх учителями і батьками постають ведучі святкової церемонії “Випускник - 2015” – випускниця школи Юлія Лаговська та Вадим Мунтян, художній керівник театру-студії “Березіль”.

Хвилююча мить прекрасного свята єдності, краси – останнього шкільного балу надійшла.

Ах, яка краса, витонченість, елегантність довкола! Та ось ще більш яскраве видовище: до залу під чарівні звуки вальсу входять і сьогоднішні іменинники – випускники 11-их класів. Які витончені, тендітні дівчата, які серйозні, статні їх однокласники! І, звичайно, на очах у батьків проміняться світлі сльози – сльози радості, надії, любові.

Скільки пережито за 11 шкільних літ, скільки вивчено, скільки проспівано у стінах рідної школи. І сьогодні прощальний бал! Зустрічає свою юнь рідна Україна.

Щиро лунають під склепінням зали слова вдячності рідній Україні – землі, що виплекала свою юну парость, слова вірності своєму народові.

Директор школи Світлана Валеріївна Лаговська справді по-материнськи  звертається до дітей. Їм, нинішнім випускникам, віддавала школа свою любов, знання, навчила, як птахів, ставати на крило, розкрила в кожному неповторність і обдарування. Голос шкільного дзвоника, зачарована тиша уроку, хвилювання на контрольній, веселий щебет шкільної перерви – усе це позаду, проте назавжди в душі кожного  з випускників. А ще – море шкільних друзів і щирих учителів.

Трішки тремтить  голос директора – адже у цьому святі поєдналися і радість, і смуток. Подумати тільки – це прощання з дитинством! І тільки у шкільних коридорах і навчальних класах житимуть завжди учнівські голоси, дитячий сміх і золоті їх мрії. А далі – іспит на звання Людини, незвідані дороги, високі обрії.

А ще особливого хвилювання директору додає і те, що серед сьогоднішніх випускників і донька Світлани Валеріївни.

Саме їй – першій – вручається атестат і золота медаль за високі досягнення у навчанні, а крім Юлії, ще троє випускників одержують срібні медалі: Олександр Бельчиков, Дмитро Вісьолкін, Олександра Філоненко.

Проте серед випускників ще 24 учні, які закінчили школу з оцінками високого та достатнього рівня.

Летять і летять хвилини – дзвенять і дзвенять веселі і щирі слова, вірші, які класні керівники приготували для кожного зі своїх учнів.

Швидкоплинною рікою ринуть слова вдячності школі, і завершується виступ дітей піснею “Happy end” у виконанні великого дівочого гурту.

З цієї миті, ніби за помахом чарівної палички, взагалі починаються дива: кожен наступний виступ – це подарунок, це сюрприз.

От до мікрофону підходить Грудницька Наталія Анатоліївна – перша вчителька одинадцятикласників. Вона сама – теж випускниця 206-ї школи, а нині  - заступник директора. І з її слів зовсім уже дорослі випускники знову постають пустотливими першачками, і саме цієї миті розумієш, який великий шлях пройшли ці колишні малюки до випускного балу.

А святом так звично керують Юлія та Вадим. Настала черга нового сюрпризу: виступ класних керівників Сімуніної О.В. та Назарової Л.М. Ого! Зазвичай серйозні, вимогливі, сьогодні Олена Василівна та Лариса Миколаївна раптом... заспівали і не якось так, а красиво і ніжно, даруючи дітям пісню про шкільні роки.

Ну і як же не відповісти на таке вітання?!

І ось на сцені – великий хлопчачий співочий колектив під акомпанемент шкільного музичного генія Андрія Топорівського виконує пісню “Білі троянди”, даруючи своїм учителям саме білі троянди.

Не приховуючи емоцій, випускники 2015 року розповідають про свої шкільні роки, про “результати” кожного навчального року , і ці спогади, хоча і веселі, однак нагадують про розставання з рідною школою.

А які слова знайти, щоб передати трепет батьківських сердець, їх безмежну радість за дітей, що вже на порозі життя? Про свою любов до батьків, про вдячність їм за дитинство, за підтримку і віру, за недоспані ночі і сповнені турботою дні говорять діти мамам і татам. І дивно, і радісно спостерігати, що багато з них уже давно вищі за своїх батьків, а значить – будуть захистом і опорою їм.

А ті ж хлопці із співочого гурту дуже щемливо, справді по-синівськи виконують пісню Скрябіна “Мам” – і важко стримати палку батьківську сльозу. До своїх дітей, до всіх випускників цього року з вітальним словом звертаються батьки, а також виконують пісню “Мы уходим красиво”.

Знову линуть звуки вальсу “Вуаль”, і справжня Леді Юлія з вишуканим джентльменом Вадимом запрошують на вальс. Але який незвичайний музичний супровід – заступники директора, колишні учні школи Грудницька Н.А. та Кравець О.А., учитель інформатики Корженко В.В., очолені самим директором Лаговською С.В., дарують цьому випуску пісню “Випускний”.

Прощальний випускний вальс... Його величність  - шкільний вальс. А у ньому – спогади, мрії, сподівання. І перша літера, і перша оцінка, і перша любов... Уже все позаду, а на обрії – казково незвіданий світ і нові перемоги.

Ось на очах народжується нова традиція: за давнім слов’янським звичаєм, молода людина, покидаючи домівку, на згадку залишала стрічку. Ця стрічка зігрівала спогадами оселю, дарувала рідним надію на повернення та щасливу долю дітей. От і зараз кожен з випускників дарує кольорову стрічку, вив’язуючи її у вінок: за кольором це і сонце, і молодість, і мудрість, і здоров’я, і мрії, і благородство, і любов... Символічний вінок дарують директору школи.

А світлим закінченням великого випускного балу  під звуки роялю лунає пісня “Коли з шкільного двору ми підем”.

Хай вам щастить, дорогі випускники!

Джерело: школа № 206.