Звеличити й уславити Солдата Невідомого могили (фото)

Війна не розуміє гірких сліз,

І їх неспокій горе не зруйнує,

І крики хоч страшні лунали скрізь,

Бездушне серце ворога не чує!

З страшним обличчям, злим і нечуттєвим,

Війна зі смертю договір сплела.

І лиш Герої подвигом миттєвим

Вмирали за країну, щоб вільною була!

Війна… Скільки болючих спогадів зринає, коли чуєш це слово. Тисячі й тисячі загиблих воїнів, мирних людей, матерів, убитих горем втрати синів, забраних кривавими війнами. Неможливо уявити весь біль втрати, що пережив український народ в воєнні часи. Адже якими жахаючими та вражаючими не були б розповіді, документальні та художні фільми, спогади очевидців, але той, хто не відчув на собі терору війни, не зможе зрозуміти та осягнути біль, який принесла війна людству.

Не одна мати не дочекалася сина з фронту, не одна жінка отримала похоронку про загибель чоловіка, не одна сестра втратила брата, і в той же час, не один син, вирвавшись навідати матір, натрапив на могилу, не одну жінку чи молоду дівчину забрано в полон, в якому з неї по-звірськи знущалися.

Війна – найбільше випробування, яке коли-небудь випадало на долю людства. В ній брали участь мільйони. Але наш народ був не сірою масою, що вступив у кривавий двобій з ворогом, а індивідуальністю, бо в цій війні кожен був героєм.

Ми не знаємо імен тисяч героїв лише тому, що ці імена були змиті валом фашистського нападу. Люди гинули в невідомості ворожого тилу або потрапляли в концтабори. Та ніхто не посперечається з істиною, що героїзм нашого народу був масовим і величним.

Сьогодні імена багатьох героїв збереглись в назвах вулиць великих міст та маленьких містечок. Тож 5 листопада 2013 року, напередодні Дня визволення Києва від німецьких загарбників, учні 9-А класу на чолі з класним керівником Савченко Л.І. підготували виховну годину «Вулиці Києва, названі в честь героїв Великої Вітчизняної війни».

Для жителів масиву «Академмістечко» звичними стали назви вулиць: Феодори Пушиної та Миколи Краснова. Та чи можуть мешканці цих затишних вулиць відповісти на запитання, чому імена саме цих людей увічнено в географії Києва.

Невідомим для широкого загалу є подвиг юної дівчини Феодори Пушиної з Удмуртії, яка виносила на своїх тендітних плечах поранених солдат з полю бою. А коли німецька бомба призвела до пожежі в тимчасовому госпіталі, розташованому на території сучасного кінотеатру «Екран», вона винесла з вогню більше як 30 поранених. Та коли повернулась за останнім – будівля рухнула… Феодорі Пушиній посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Почуття невимовної гордості охоплює серце за мужність і героїзм Миколи Краснова - льотчика-аса, чий талант у бомбардуванні ворожих літаків перевершити важко. На його рахунку 31 збитий ворожий літак…

Тож покладаючи квіти до пам’ятника Невідомому Солдату, школярі урочисто вшановують пам'ять про тих, хто не повернувся з воєнних доріг додому, подарувавши своїм нащадкам мирне небо над головою.

Ми не забудемо тієї Перемоги,

Що землю кров’ю вільною скропила.

І більш ніколи ми не втратим змоги

Звеличити й уславити Солдата Невідомого могили