Звернення голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Олександра Кулика з нагоди Дня скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні
Дорогі святошинці! Шановні ветерани Великої Вітчизняної війни!
73 роки тому, 22 червня 1941 року, український народ один на один опинився перед обличчям фашизму, що віроломно увірвався в мирне життя держави, навіки перекреслив мрії та задуми українського народу, приніс тисячі спалених міст та містечок, мільйони зруйнованих людських доль.
Жахіття Великої Вітчизняної війни, нелюдські страждання, загублене дитинство, втрачена юність – таке не стирається ні з історичної, ні з генетичної пам’яті народу.
22 червня для українців є особливим днем, днем уособлення героїзму, сили духу і вічної скорботи за мільйонами нерозквітлих українських доль, які у грізні роки виявили мужність та відвагу у битві з ворогом.
На жаль, змінити хід історії неможливо, але наш обов’язок – берегти свободу, подаровану нам мільйонами відданих і героїчних сердець, які зупинилися заради нас з вами, заради нових поколінь.
Тож згадаймо в цей день у думках і молитвах кожного, хто поклав своє життя на вівтар боротьби за перемогу у Великій Вітчизняній війні, схилимо голови у скорботній хвилині мовчання перед їх неоціненним подвигом. Вічна їм слава та світла пам’ять!
З плином часу все відходить у вічність, лише спогади залишаються для нас живою історією.
Наш святий обов’язок пам’ятати, якою дорогою ціною заплатив український народ від очищення рідної землі від окупантів. З лихоліття війни ми винесли урок надзвичайної ваги, ми усвідомили, що захист Батьківщини – наш святий обов’язок.
У Великій Вітчизняній війні українці вистояли ціною величезних втрат, тому зараз, коли раптом друг став ворогом, як ніколи важливо об’єднатися заради нашої країни та майбутнього наших дітей.
Ми повинні оберігати спокій і мирне небо, свято зберігаючи пам'ять про подвиг і жертовність полеглих у боротьбі за свободу України. Ми повинні передати цю традицію нашим спадкоємцям та цінувати мир, як найважливіше людське надбання.