«Пам'ять потрібна не мертвим. Пам'ять потрібна живим!». 22 червня Україна відзначає День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні
22 червня 1941 року війська гітлерівської Німеччини віроломно вторглися на територію Радянського Союзу, порушивши Договір про ненапад.
Приголомшлива звістка, повідомлена у виступі по радіо наркома закордонних справ СРСР В. Молотова, розколола історію нашої країни на три епохи: довоєнну, воєнну й повоєнну, стала початком Великої Вітчизняної війни та великої біди для українського народу.
Україна першою серед республік СРСР відчула її гіркий смак. Вже на світанні далекого 22 червня 1941 року на нашу землю впали перші ворожі бомби, а гітлерівські дивізії вдерлися на територію України, руйнуючи все на своєму шляху.
У німецького командування був розроблений план «Барбаросса» - план «блискавичної війни»: розгром Червоної Армії повинен був відбутися за 6-7 тижнів. Група армій «Північ» завдала удару в напрямку Ленінграда (сьогодні - Санкт-Петербург), група армій «Центр» — в напрямку Мінськ-Москва, група армій «Південь» — вдарила в напрямку Києва. Берлінське радіо урочисто повідомило всьому світові, що концентрація військ на радянсько-німецькому кордоні є «найбільшою за всю історію людства».
Дуже важливе місце в планах німецького командування відводилося загарбанню в найкоротші строки України з її величезними сировинними ресурсами та родючими землями. На окупованих українських територіях фашисти встановили «новий порядок». Згідно з планом «Ост», Україна розглядалась як життєвий простір для німецького народу.
Україна призначалася для постачання продуктів та сировини «новій Європі». Народи, які населяли окуповану Україну, підлягали знищенню або виселенню, а та частина, корінного населення, яка б вижила, мала перетворитися на рабів. Після закінчення війни на захоплені землі передбачалося переселити 8-9 млн. німецьких колоністів.
Але на українській землі ворог зустрів неочікуваний відчайдушний опір. На задоволення воєнних потреб були переведені майже всі галузі народного господарства. Проти нацистського режиму розгорнулася партизанська та підпільна боротьба…
Найжорстокіша та найкривавіша війна в історії людства, що забрала десятки мільйонів життів, тривала 1418 днів. Щодня гинуло близько 14104 радянських людей. Кожну годину — 588, кожну хвилину — 10 людей. Жахлива арифметика...
«...З метою всенародного вшанування пам'яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності ... на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань...» згідно з Указом Президента України «Про День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні» від 17 листопада 2000 року №1245/2000 день 22 червня відзначається в нашій країні як День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні.
Всі, хто став для нас прикладом самовідданої любові до Вітчизни і свого народу, незламної волі і героїзму, живуть у вдячній пам'яті народів. Це пам'ять про подвиги, здійснені на полях боїв з агресором, пам'ять про тих, хто вершив історію, прийнявши смерть заради Перемоги, заради Батьківщини, заради майбутнього прийдешніх поколінь.
Безсмертному подвигу, ратній звитязі рядових бійців і командирів, партизанів і підпільників, відомих воєначальників, усім тим, хто в червні 1941 року піднявся на священний бій з фашистами, а також тим, хто кував перемогу в тилу, працюючи на заводах і фабриках, у наукових установах, на ланах і фермах, хто не скорився і загинув у концентраційних таборах вічна пам'ять і доземний уклін від вдячних нащадків.
Джерело: відділ з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю