Тоталітарна сім’я як джерело домашнього насильства, демократична - як джерело щасливого життя

Як часто ми самі стаємо жертвами домашнього насильства!

Нас ображають, принижують, ізолюють, штовхають, лають, а буває, і б’ють. Найбільше потерпають від насильства в сім’ї жінки та діти. Так склалося, що традиційно жінка не була рівноправною у сім’ї, вона слабша фізично. Чоловік, що вважався годувальником у сім’ї, часто міг і вилаяти жінку, і навіть, побити. А що вже говорити про дітей. Всі ми часто свій гнів переносимо на дітей, можемо сказати: «Я тебе вб’ю!» чи «Не попадайся мені на очі!» Часто беремо на себе роль велетня, що має право розпоряджатися долею своїх близьких. Жінці можна не дозволити працювати чи виходити з дому, а дитина взагалі не має ніяких прав. Її справа коритися та робити те, що наказали дорослі.

Чи можна в таких умовах почувати себе щасливим (-ою)? Чи можна змінити стосунки у сім’ї, зробити їх рівноправними, дружніми? Так, можна.

Виявлять, що знання досить простих речей допоможе Вам сприяти запобіганню домашнього насильства в Ваших сім’ях. Визначивши, в яких типах сімей виникає насильство та жорстоке поводження, ми будемо знати, до чого треба прагнути, щоб зробити Ваше життя більш щасливим, будувати партнерські стосунки між батьками зі своїми дітьми і дітям з Вами, гармонійні стосунки людей різних поколінь.

У наш час спеціалісти виділяють два основні типи сім’ї – домінаторна (тоталітарна) і партнерська (демократична).

Що характерне для тоталітарної сім’ї:

¯     Зловживання владою;

¯     Відсутність рівних прав всіх членів родини, особливо дітей;

¯     Наявність в сім’ї сурових правил, які носять примусовий характер;

¯     Кожному члену сім’ї відведена певна роль, одна з них – у відповідності з його статтю;

¯     Відсутність розподілу обов’язків, пов’язаних із життям сім’ї;

¯     Економічні «труднощі» не розподіляються між членами сім’ї;

¯     Відсутність поваги до особистого життя членів родини та інших людей;

¯     Конфлікти вирішуються за принципом: «один виграв – інший програв»;

¯     Не всі члени сім’ї беруть участь в прийнятті рішень;

¯     Батьківські обов’язки не розподіляються;

¯     Дисципліна підтримується за рахунок сили та приниження;

¯     Зроблені помилки не визнаються і пробачення не просять;

¯     Опір будь-яким змінам;

¯     Почуття незахищеності від образливих і насильницьких дій;

¯     Аналіз конфліктів, що виникають, ігнорується;

¯     Майже повністю відсутні сміх та радість, проте присутній страх.

Отже, це - сім’я, в якій проблеми не обговорюються, правила поведінки кожної особи чітко визначені. Наприклад, жінка зобов’язана відповідати за все домашнє господарство, виховання дітей, а ще й досить часто працювати. А справа чоловіка – принести в сім’ю гроші. Він сам визначає – скільки і коли. Діти не мають жодних прав. При вирішенні важливих для сім’ї проблем, в них ніхто не питає, що вони думають. Взагалі вони не мають права на свою власну думку. Що їм робити в домашньому господарстві їх не питають: «ти – хлопчик, тобі сміття виносити, ти дівчинка, тобі посуд мити».

Зрозуміло, що в таких умовах формуються люди, що здатні як до насильства стосовно своїх близьких, так і сторонніх людей. Жінки, що потерпають від домашнього насильства, мають чоловіків, які зростали в тоталітарних домінаторних сім’ях, нерідко були свідками насильства над своїми матерями та сестрами, сприйняли такий стиль чоловічої поведінки як норму.

До якої ж структури сім’ї нам треба наближатися, щоб подолати коло домашнього насильства? Необхідно наближатися до партнерської, демократичної сім’ї, що має наступні характеристики:

¯     Кооперативна структура, рівні можливості;

¯     Відсутність секретів та таємниць;

¯     Гнучкі правила розпорядку;

¯     Розподіл економічної відповідальності;

¯     Домашня робота та обов’язки розподіляються на засадах рівноправності;

¯     Повага до особистого життя членів сім’ї;

¯     Основою дисципліни є повага та довіра;

¯     Батьківські обов’язки рівноправно розподілені;

¯     Зроблені помилки визнаються;

¯     Члени сім’ї відчувають себе в безпеці;

¯     Конфлікти вирішуються;

¯     Члени сім’ї беруть на себе відповідальність за проблеми, які виникають;

¯     Сім’я – це джерело радості;

¯     Діти плануються і є бажаними.

Уявіть собі сім’ю, в якій ми можемо спокійно поговорити між собою про гроші, про наші батьківські обов’язки, про розподіл домашньої роботи та вибрати для себе те, що ми будемо робити без напруги, подолання внутрішнього супротиву. Що мати чи батько, які помилково нагримали одне на одного, вибачилися. Уявімо, як хтось з батьків вибачився перед дитиною! Дитина цього ніколи не забуде, її повага до батька чи матері зросте. А розв’язання конфліктів без переможців – коли партнери можуть спокійно вислухати один одного та також спокійно пережити, що в  когось є інша точка зору.

Це тільки деякі характеристики демократичної сім’ї. Сподіваємось, що цього достатньо для того, щоб подумати про свою сім’ю, про становище в ній жінки, дітей, про те, чи всі члени сім’ї користуються рівними правами. Пам’ятайте, що багато знаходиться в наших руках, що знання і бажання самому формувати і відстоювати своє право бути щасливим і успішним, багато чого залежить від нас самих!

Джерело: Святошинський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.