В ЦСПК «Щасливе дитинство» відбувся семінар-тренінг на тему: «Професійне та емоційне вигорання педагога» (фото)

8 липня в підлітковому клубі за місцем проживання «Фотон» (бульв. Ромена Роллана, 13-в) відбувся семінар-тренінг «Професійне та емоційне вигорання педагога» для педагогічних працівників Централізованої системи підліткових клубів «Щасливе дитинство» управління у справах сім'ї, молоді та спорту Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.

Професія педагога – одна з тих, де синдром «професійного вигорання» (один із проявів стресу, з яким стикається людина у власній професійній діяльності) є найбільш поширеним. Термін «професійне вигорання» з’явився у психологічній літературі відносно недавно. Його ввів американський психіатр Дж. Фрейденбергер у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуються з клієнтами, пацієнтами, постійно перебувають в емоційно завантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги. Це люди, які працюють у системі «людина-людина»: соціальні працівники, вчителі, лікарі, юристи, психологи.

Факторами, які впливають на вигорання є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники з слабкою нервовою системою і ті, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина». Професійне вигорання тягне за собою емоційне. Людина ж без емоцій не може існувати. Життя без емоцій – це рутина, неповноцінне життя.

Яким чином проявляється синдром «професійного вигорання»? Синдром виявляється у депресивному стані, почутті втоми і спустошеності, втраті здатності бачити позитивні наслідки своєї праці, негативній настанові щодо роботи і життя в цілому. Це виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на стосунках у сім’ї.

Якщо подібний синдром спостерігається у педагогічного працівника, то це стає небезпекою для його учнів, тому що, настрій наставника швидко передається підопічним.

Метою семінару-тренінгу «Професійне та емоційне вигорання педагога» було ознайомлення педагогічних працівників з особливостями професійного й емоційного вигорання педагога та визначення шляхів його профілактики й подолання, сприяння емоційному розвантаженню, підвищення рівня самооцінки та самоповаги, практичні поради щодо боротьби з професійним та емоційним вигоранням.

Щоб уникнути небезпеки «професійного вигорання» рекомендують:

- вчитися планувати (дезорганізація може призвести до стресу).

- визнавати й приймати обмеження (не ставити перед собою абсолютно недосяжні завдання).

- вміти розважатися (знайти захопливе й приємне заняття)

- вчитися терпіти й прощати (нетерпимість до інших приводить до гніву. Зрозумійте, як почуваються інші люди, це допоможе прийняти їх).

- бути позитивною особистістю. (Не критикувати й учитися хвалити інших. Зосереджуватися на позитивних рисах людей).

- уникати нездорової конкуренції. (В житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але занадто велике прагнення вигравати в багатьох сферах життя створює напруження й тривогу, робить людину агресивною).

- якщо у вас проявилися негативні емоції – зусиллям волі спрямувати думки на інший об'єкт, перенести свою увагу на щось приємне.

- допоможе й самонаказ з інтонацією впевненості і вимогливості: Наприклад: «Усе, висновки для себе зроблено, урок життя пішов на користь. Більше цього не буде».

- дуже добре, якщо поруч буде людина, якій ви зможете розповісти про свої неприємності. Проблема відсутності такої людини періодично постає перед багатьма, тому цінуйте тих, до кого можна звернутись у скрутну хвилину.

- можна зробити собі подарунок, але не слід робити цього часто, оскільки радість поступово буде зменшуватися, увійде у звичку.

- перенесіть увагу на допомогу іншому (ви не тільки допоможете собі вийти з пасивного стану, активізуєте себе, адже творити добро завжди приємно, а й зробите добру справу).

- поспіть – це найпростіший спосіб розпрощатися з поганим настроєм. Відпочивший мозок спрямує вас у русло оптимістичного ставлення до життя і проблем. Кажуть:«Ранок мудріший за вечір».

- важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?» Для чого у моєму житті з'явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись? Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись тому, що нам потрібно.

- пам’ятайте, що подібне притягує подібне: чим ми цей світ наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається. Як говориться у відомій приказці: «Що посієш, те й пожнеш».

Адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця у житті – найкраща профілактика професійного вигорання.

Джерело: управління у справах сім'ї, молоді та спорту